Казимир Малевич, Олександра Екстер, Олександр Мурашко, Тетяна Яблонська, Алла Горська – насправді, ми знаємо про наше мистецтво ХХ століття не так уже й мало. Проте поруч із цими іменами є ще одне, яке довгий час залишалося відомим передусім мистецтвознавцям, художникам і колекціонерам. Це Олександр Дубовик – живописець, графік, монументаліст, письменник і мислитель, який понад шість десятиліть послідовно вибудовує власну художню систему.
Сьогодні Дубовику 94 роки. Він живе і працює в Києві, продовжує писати нові твори й залишається одним із небагатьох українських художників, чия творча біографія охоплює майже всю історію українського мистецтва другої половини ХХ століття та початку ХХІ-го.
«Увесь світ і я самий – усього лише чиясь думка», – Олександр Дубовик.
«Дерево життя», Олександр Дубовик, 1987 рік
Художник, який формувався в епоху тотального контролю
Олександр Дубовик народився 1 серпня 1931 року в Києві. Його життя від самого початку було пов’язане з українською культурою. Батько, Михайло Дубовик, був поетом і належав до літературного об’єднання «Плуг». У 1941 році його заарештували органи НКВС за сфабрикованими звинуваченнями, а згодом розстріляли. Родина дізналася про його справжню долю лише після смерті Сталіна, коли Михайла Дубовика реабілітували. Цей досвід втрати, замовчування та знищення людських біографій став частиною історичного тла, у якому зростав майбутній художник.
У 1951 році Дубовик вступив до Київського державного художнього інституту. Це був час, коли радянська художня освіта була повністю підпорядкована принципам соціалістичного реалізму. Від митців вимагали створювати зрозумілі, ідеологічно правильні твори, що прославляли радянську державу, працю, партію та її керівників. Абстрактне мистецтво, модернізм, експеримент із формою чи індивідуальною художньою мовою вважалися проявами формалізму і фактично не мали права на існування.
Саме в цьому середовищі почав формуватися Дубовик. Уже наприкінці 1950-х років він дедалі більше відходив від академічних вимог і шукав власний спосіб висловлювання. Його цікавили передовсім можливості живопису говорити про складні філософські теми.
«Картина переростає художника та дивиться на нього згори!», – Олександр Дубовик.
«Ностальгія», Олександр Дубовик, 2020 рік
Покоління шістдесятників і пошук нової художньої мови
Дубовик належить до покоління українських шістдесятників, які прагнули повернути українському мистецтву свободу після сталінської доби.
У візуальному мистецтві цей процес мав свої особливості. Молоді художники зверталися до спадщини українського авангарду початку ХХ століття, відкривали для себе європейський модернізм, вивчали традиційне мистецтво, експериментували з кольором і композицією. Для багатьох із них це означало конфлікт із офіційною культурною політикою.
Творчість Дубовика не вписувалася в рамки соціалістичного реалізму. Через це його станковий живопис протягом тривалого часу майже не демонстрували на офіційних виставках. Художник продовжував працювати, займався монументальним мистецтвом, книжковою графікою, створював ескізи та розробляв власну систему образів, незалежно від того, чи матимуть вони можливість бути показаними широкій публіці.
«Крук», Олександр Дубовик, 2015-2018 роки
Система символів
Впродовж десятиліть художник сформував авторську систему знаків і символів. У його творах постійно з’являються архітектурні форми, арки, сходи, човни, ключі, кола, хрести, дороги, дерева, сонячні диски та інші образи, які переходять із роботи в роботу, набуваючи нових значень залежно від контексту.
Найвідомішим символом його творчості став букет. Уперше цей мотив з’явився ще у 1960-х роках і відтоді супроводжує художника все життя. Це знак, який може означати пам’ять, життя, творчу енергію, духовне зростання або людську спільність. З роками цей образ змінювався, ставав дедалі складнішим і перетворився на один із найвпізнаваніших елементів його мистецтва.
Сам художник неодноразово наголошував, що символ не має одного остаточного значення. Його завдання – створити простір для роздумів.
«Полюби себе. Лише сповнена та самодостатня людина може заповнити простір навколо», – Олександр Дубовик.
«Здрастуйте пане Дубовик», Олександр Дубовик, 2001 рік
Художник і теоретик
Дубовик належить до тих митців, які не лише створювали картини, а й багато писали про мистецтво. Він є автором есеїв, щоденників і теоретичних текстів, у яких розмірковує про природу художнього образу, культуру, пам’ять і місце мистецтва в суспільстві.
Його творчість часто порівнюють із цілісною інтелектуальною системою, де кожен новий твір продовжує попередній, а окремі картини пов’язані між собою спільною логікою образів.
Незалежність як творча позиція
Після проголошення незалежності України творчість Дубовика почала активніше експонуватися в музеях і галереях. Його роботи увійшли до музейних і приватних колекцій в Україні та за кордоном, відбулися великі персональні виставки, а мистецтвознавці отримали можливість повноцінно досліджувати його спадщину.
Водночас художник не змінив головних принципів своєї роботи. Він не пристосовувався до мистецької моди й не відмовлявся від системи символів, яку формував десятиліттями. Його творчість залишалася послідовною незалежно від політичних змін чи художніх тенденцій.
Після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році Дубовик залишився в Києві й продовжив працювати. У цей період він створив графічну серію «Фантоми», у якій осмислював досвід війни через уже знайому йому мову символів і знаків.
«Світлі думки приходять із настанням темряви», – Олександр Дубовик.
«Летючі хмари», Олександр Дубовик, 2011 рік
Найбільша ретроспектива митця
Сьогодні познайомитися з творчістю Олександра Дубовика можна на виставці «Лабіринти значень» в Українському Домі у Києві. Це найбільша ретроспектива художника, яка об’єднала понад 250 творів із державних музейних і приватних колекцій України.
Експозиція охоплює майже весь творчий шлях митця – від ранніх автопортретів і пейзажів до масштабних живописних полотен, графічних серій, гуашевих циклів, ескізів монументальних робіт і найновіших творів, створених уже під час повномасштабної війни. Окрему увагу приділено авторській системі символів, що формувалася протягом десятиліть і стала визначальною рисою творчості Дубовика.
Обов’язково радимо відвідати виставку, поки вона триває.
Текст підготувала Дарія Безрученко
