Римський оратор і філософ Марк Туллій Цицерон у своїх «Тускуланських бесідах» вперше використав слово «культура» не у його прямому сільськогосподарському значенні «обробка», від дієслова colere — обробляти, займатися землеробством, а у переносному значенні як cultura animae — «культура душі» як опис філософії.
На основі такого підходу до поняття культури, запропонований термін «культура мислення» можна розуміти як деяку рамку бачення, сприйняття та осмислення світу за певними принципами і правилами за допомогою спеціальної мови символів. Культур мислення є багато, і складаються вони з частин нормативної і символічної. Як інормативна частина (принципи, правила, уявлення про «правильне мислення»), так і символічна (і мова символів, і символьна мова зі своїм інструментарієм засобів) формують своєрідні комбінації, за допомогою яких людина взаємодіє з іншими людьми та світом довкола неї. Для вироблення індивідуальної культури мислення як методології пізнання світу цей курс пропонує огляд різних традицій інтелектуальної взаємодії людини з тим, що її оточує, як особливих культур мислення, від релігії та езотерики до економіки й психології.