Світова література: великі книги та їхні епохи

1 Модуль

Античність грецька, елліністична, римська

Модуль охоплює історію літератури у більш як тисячу років: від Гомера та грецької класики до визнаних авторів римської літератури. Наголосимо чільні уявлення людини античного часу, оглянемо особливості зародження епосу, лірики та драми, а також античного роману.

2 Модуль

Епоси та містерії Середньовіччя

Середньовіччя приносить докорінну зміну світогляду мешканців Європи та її ближчих околиць: утім, він не «стає» релігійним, а лише змінює основи притаманної йому релігійності. Відповідно, змінюються й засади, найперше, епічного та драматичного письма – виникають лицарські епоси, романи, а в царині драми – містерії та міраклі. В зрілому Середньовіччі виникає поезія трубадурів, що задає код розуміння кохання, який поширений і до наших днів.

3 Модуль

Ренесанс і народження світської літератури

На межі Середньовіччя та Ренесансу постає один із чільних творів світової літератури – «Божественна комедія» Данте. Цей твір підсумовує світогляд попередньої епохи, проте закладає елементи світобачення наступної. Петрарка, Боккаччо, Рабле, Сервантес та Шекспір створюють тексти, що триватимуть в увазі читачів усі наступні сторіччя.

4 Модуль

Жага бароко та спокій класицизму

Бароко постає як розпад антропоцентричного світогляду ренесансу й обертається хаотизмом і розпачем людини перед вічністю, проте наслідком є постання потужних текстів, як-от «Втрачений рай» Мільтона. Класицизм упорядковує культурні та літературні процеси, вірячи в силу людського розуму, що відображено, зокрема, в «Фаусті» великого Ґете.

5 Модуль

Романтизм як доба революцій та експансій

Романтичний світогляд зароджується на контрасті з класицистичною впорядкованістю й досі триває в більшості національних літератур, поруч пізніших естетичних концепцій. Зародившись у Британії та Німеччині, романтизм поступово охоплює всю Європу, в чому бачимо й історичні передумови. Поява текстів Байрона, Мері Шеллі, Вальтера Скотта, Дюма, Купера мала значний вплив на всі літератури світу.

6 Модуль

Винайдення фотографії та становлення реалізму

Успіхи в технологічному розвитку й нове впорядкування світу призвели до появи позитивістського світогляду, що в літературі мав наслідком розгортання реалізму. Твори Бальзака, Діккенса, Флобера спричинили хвилю наслідувань в усіх літературах світу й стали зразками письма, а для багатьох – центром європейського літературного канону.

7 Модуль

Бунтарі та естети «кінця століття»

Наприкінці ХІХ сторіччя романтичне письмо видавалося надто архаїчним, а реалістичне – зайво механістичним, що спричинило розвиток нових тенденцій і зародження ранньої модерністської естетики. Бодлер, Верлен та Рембо, поруч з Оскаром Вайльдом стали знаковими постатями нового «естетизму» літератури. В епіцентрі епохи fin-de-siècle постає вчення Фройда, що дає потужний імпульс і дослідженням творчості, і їй самій.

8 Модуль

Високий модернізм міжвоєнної епохи

Найпотужніші твори світової цивілізації створено саме в часі поміж двома великими війнами. Романи Марселя Пруста, Джеймса Джойса, Вірджинії Вулф та Франца Кафки складні для розуміння, проте хоча б побіжне знайомство з ними необхідне для кожної освіченої людини. Модернізм окреслив нові горизонти уявлень про людину, її життя та покликання – це естетичний імпульс, що, певним чином, домінує в літературі аж до наших днів.

9 Модуль

Література після Аушвіцу: втрата й пошуки сенсу

Друга світова війна обернулася масштабною дезорієнтацією літератури, що змушена була поставити під сумнів не лише власну доцільність, але й віру в мораль та гуманність людини. Це мало наслідком поширення абсурдизму, добре видимого, зокрема, в творчості Беккета, Йонеско, Воннеґута, та посилення жанру антиутопії, чільними повоєнними авторами якого є Орвелл та Бредбері. В цьому контексті добре зрозумілими стають творчі шукання центральної постаті української повоєнної ідеологічної літератури – Івана Багряного.

10 Модуль

Холодна війна та іронія постмодерну

Ідеологізація літератури після завершення Другої світової війни за кілька десятиліть викликала зворотну хвилю скепсису щодо спроб утвердити тривкі моральні цінності та політичні переконання. Постмодернізм виникає як закономірна реакція та кризу модерністського проекту й більше не намагається нічого утвердити, пропонуючи натомість іронію та гру як свої засновкові домінанти. Втім, вже до початку нового тисячоліття людство втомлюється від його «необов’язковості» й починає шукати нових сенсів крізь концепцію метамодернізму.