-
1 МОДУЛЬ, 5 ЛЕКЦІЙ
Мімезис та античне мистецтво
Античне мистецтво часто вважається початком історії мистецтв загалом. При згадці про нього на думку спадають статуї Мірона та Фідія, а також досконалі пропорції Парфенону. Однак за естетикою знайомих нам форм ховаються століття філософії, східні художні та релігійні впливи, астрологічні демони темної, діонісійської Античності. Ви дізнаєтеся, чому, за Платоном, мистецтву не було місця в ідеальній державі, а Аристотель відстоював його користь для емоційної освіти людини.
-
2 МОДУЛЬ, 4 ЛЕКЦІЇ
Образ і символ: мистецтво європейського Середньовіччя
Християнське мистецтво почалося у катакомбах і домашніх церквах ворожої до нього Римської імперії. Це було мистецтво для «своїх», закодоване у символах, які могли інтерпретувати лише послідовники. Для язичників-римлян воно залишалося б невинним зображенням рослин, тварин і людей у дивних позах. Символи замість античного натуралізму також стали причиною відокремлення язичницького мистецтва від християнського. За творами мистецтва стоять свої ідеї, історії та цілі. Наприклад, У IV столітті Паулін Ноланський виправдовував своє рішення прикрасити ввірену йому церкву розписами, тим, що прагнув показати пастві добрий приклад і відволікти людей від шинка хоча б у неділю.
Проте надалі середньовічне мистецтво ставало складною системою, яка оперувала сталими візуальними одиницями — іконографічними типами. Саме в цих рамках митці експериментували з новими сенсами, почуттями та ідеями. Ви побачите, як собори, ікони, скульптури, мініатюри та вітражі творили художню єдність в межах символічного бачення світу середньовіччя.
-
3 МОДУЛЬ, 4 ЛЕКЦІЇ
«Оптична революція» італійського Відродження
Поки у Європі по той бік Альп квітло мистецтво екзальтованої та витонченої готики, в Італії зʼявляється нове розуміння світу і мистецтва як засобу його осягнення. Мадонна втрачає суворість, а Дитя на Її руках — сум і втому дорослої людини. Божественне олюднюється, а людське — набирає божественних рис. Замість ікон із золотим фоном, що для гладача символізують поки недосяжну вічність, постають картини. Вони наче вікно, через яке можна зазирнути у цей світ і подивитися на нього новими очима. «Св. Франциск Асизький» пензля Джотто знаменує початок нової доби емоцій і людськості.
-
4 МОДУЛЬ, 4 ЛЕКЦІЇ
Криза ідеалів і Північні Ренесанси
Доки в Італії у текстах і образах наголошували на гідності людини, створювали гармонійний навколишній світ, наслідували античних скульпторів та храми, на Півночі прагнули зовсім іншого відродження.
Представники Північного шукали відродження ранньохристиянської чистоти вчення і духовності, безпосереднього контакту з Божественним. Тому сакральне починають зображати у повсякденному, що ми спостерігаємо у Робера Кампена і Яна ван Ейка. Пізніше такі митці як Ієронім Босх та Пітер Брейгель прагнули критичної рефлексії над життям і природою людини.
-
5 МОДУЛЬ, 4 ЛЕКЦІЇ
Неправильні форми барочного мистецтва
Що сталося, коли згас оптимізм Ренесансу? Коли люди втомлюються від насолод цього світу? Зʼявився стиль бароко, який довів всі емоції до їхньої абсолютної межі. Жах, пристрасть, екзстаз — бароко демонструвало стани людської душі через тілесні образи. Це і брудні п'яти на першому плані образу Мадонни Караваджо, і цілком фізичний екстаз Св. Терези Берніні, доба святих і єретиків, перших справді наукових студій та переслідування відьом. У цьому модулі ми поглянемо, як ці контрасти сенсів знаходили своє втілення у формі.
-
6 МОДУЛЬ, 4 ЛЕКЦІЇ
Новий порядок: класицизм, салони і Пуссен
Після свавілля барочних форм, художники знову починають шукати правил і законів у мистецтві. У цей же час філософи осмислюють створення нового, розумнішого порядку суспільного устрою. Ці пошуки раціонального призвели до революцій: політичних, соціальних, художніх. Академії мистецтв, що виникають у найбільших містах Європи, регламентують художній процес, створюють ієрархію жанрів, і, відповідно, митців, радикально пориваючи із середньовічним устроєм. Джерелами класицистичної естетики стають як антики, так і майстри Відродження. Ніколя Пуссен, художник і теоретик мистецтва, став уособленням раціональних прагнень цього періоду. Як він розробив універсальну систему «ладів», що мали остаточно підняти мистецтво до рівня наук — ви дізнаєтеся в цьому модулі.
-
7 МОДУЛЬ, 4 ЛЕКЦІЇ
Модернізм: бунт проти старого нового порядку
Встановлений в академіях мистецтв «новий порядок» швидко застарів. Шарль Бодлер пише про це так: «Вивчати давніх майстрів, щоб навчитися малювати, — то, без сумніву, чудова річ, але це може виявитися лише зайвою вправою, якщо ви прагнете збагнути характер сучасної краси». Пошуки художників обмежувалися переважно цеховим ставленням до творчості: достатньо було просто слідувати чітко закріпленим правилам. Проте ці правила суперечили швидким змінам, що відбувалися в Західній Європі та США у другій половині ХІХ століття (суфражизм, розширення виборчого права, технічні інновації, друга промислова революція, нове розуміння «сучасності»). Цей модуль розповість про спроби поєднати актуальні питання з мистецтвом, що призвели до численних експериментів, які розпочалися відкриттям Салону відкинутих 1863, а завершується розмаїттям напрямів модернізму (імпресіонізм, експресіонізм, символізм, футуризм, фовізм, кубізм та ін.). Втім, усі ці експерименти залишаються на непідважуваній території мистецтва.
-
8 МОДУЛЬ, 4 ЛЕКЦІЇ
Історичний авангард як проєкт завершення мистецтва
Історичний авангард — термін, що з’явився вже після поразки тих ідеалів, які висував цей рух. Авангард розвивався паралельно до модернізму, проте зі своїми суттєвими відмінностями: він ставив за мету не лише завершення самого проєкту мистецтва, але і його злиття з життєвими практиками. Змінюється саме розуміння твору мистецтва, а символічним актом обнулення старого стає «Чорний квадрат» Казимира Малевича. Важливе не так втілення, як сама ідея, яка може бути виражена в будь-якій вільній формі. Жанри та види скасовано: авангардний художник займається мистецтвом, не обмежуючись живописом, графікою чи скульптурою. У цьому модулі йдеться про розширення та навіть знищення меж («Фонтан» Марселя Дюшана).
-
9 МОДУЛЬ, 4 ЛЕКЦІЇ
Після авангарду: критична теорія і система сучасного мистецтва
Розрив форми і змісту набуває такого асиметричного розмаху, що відомий концептуаліст Джозеф Кошут пише своє есе «Мистецтво після філософії», в якому називає все мистецтво концептуальним за своєю природою. Відмова від традиційних естетичних ідеалів і когнітивізація перетворили мистецтво на теорію, де тільки і можливе вирішення актуальних проблем. Мистецтво стає невіддільним від політики та політик, зокрема ретроспективно: Ганс Хааке викриває політичне у творах мистецтва старих майстрів. До системи сучасного мистецтва долучаються нові гравці (критики, куратори, дилери тощо), а виставкові проєкти стають однією з найважливіших форм художнього висловлювання.
-
10 МОДУЛЬ, 4 ЛЕКЦІЇ
Деколоніальне мистецтво й артивізм
Деколонізаційні процеси та деколоніальна опція — спроби переглянути статус мистецтва та його ролі в суспільно-політичних процесах усіх часів і народів. Це намагання підірвати статус-кво євромодерних ієрархій і канонів та довести, що вони були штучно створені. Український художник Нікіта Кадан в одній із дискусій зазначив, що художники займаються історією, оскільки всіх істориків мобілізували. В останньому модулі поговоримо про те, як деколоніальні художні практики, історіографічний поворот та артивізм (артактивізм) стають новим способом реалізувати авангардні ідеї.