25 березня у Культурному Проекті стартує курс “Як мислити раціонально”. Наша редакторка Валерія Наседкіна поспілкувалася з його авторкою, українською філософинею, завідувачкою кафедри логіки КНУ ім. Тараса Шевченка Іриною Хоменко про історію логіки як науки, дослідження себе через комунікацію з іншим, а також про те, як не допустити, щоби вами маніпулювали.
Пані Ірино, розкажіть, будь ласка, відколи бере початок логіка як наука і що вона вивчає?
Логіка — дуже давня наука. Людей давно цікавили питання, які розглядаються в межах цієї дисципліни. Вважається, що логіка виникає в IV сторіччі до нашої ери, паралельно в західній і східній частинах світу. Одночасно з Давньою Грецією в країнах Сходу (я маю на увазі Китай, Індію) також починають розвиватися логічні вчення і з'являються школи, предметом вивчення яких стає логічна проблематика. Ми, звичайно, більше тяжіємо до західної традиції, тому нам ближча саме та логіка, фундатором якої був відомий давньогрецький філософ Арістотель. Звісно, і до нього були поціновувачі логіки. Проте, саме після цього філософа залишилися письмові праці, де розглядається логічна проблематика. Передусім, я маю на увазі збірку “Органон”. Таку назву їй надали його послідовники, розуміючи під “органоном” знаряддя думки. Логіка надає людині певні інструменти для того, щоб допомогти їй розмірковувати.
Якщо ви хочете, щоб ваші міркування були переконливими, треба володіти цими інструментами.
Суто логічними працями у цій збірці Арістотеля є “Перша аналітика” і “Друга аналітика”. Сьогодні “аналітика” — це популярний термін, і фахівці-аналітики мають гарні статки. Як треба розмірковувати, щоб бути аналітиками, як застосовувати логічні інструменти, щоб проводити аналітичний аналіз текстів, ситуацій, проблем? Саме цим займається логіка.
Крім того, “Органон” містить працю, яка називається “Топіка”. Вона присвячена діалектичним міркуванням, тобто таким, які ми використовуємо, коли спілкуємося з іншими людьми. Тут термін “діалектика” вжито не в геґелівському розумінні, а саме у давньогрецькому — коли ми у процесі суперечки робимо спробу досягти істини.
Крім того, “Органон” містить працю, яка називається “Топіка”. Вона присвячена діалектичним міркуванням, тобто таким, які ми використовуємо, коли спілкуємося з іншими людьми. Тут термін “діалектика” вжито не в геґелівському розумінні, а саме у давньогрецькому — коли ми у процесі суперечки робимо спробу досягти істини.
До “Органону” також входить твір Арістотеля “Про софістичні спростування”. У ньому йдеться про те, що сьогодні ми відносимо до царини аргументації — її теорії і практики. Софісти були знаними “шахраями”, вони добре розумілися на логіці і вміли обдурювати інших людей за допомогою певних логічних інструментів — умисно будували міркування з логічною помилкою, яку співрозмовник, незнайомий з логічними хитрощами, не міг викрити. Арістотель виступив проти цього, він спробував систематизувати подібні хитрощі і в згаданій праці розкриває механізми їхньої дії.
Якщо говорити сучасною мовою, то софістичні прийоми можна кваліфікувати як маніпуляції, базовані на логічних помилках.
До слова, багато прийомів, які зараз використовуються для маніпуляції свідомістю людей, походять ще з часів Давньої Греції, отже прийоми софістів досі живі.
Одна з задач логіки полягає у систематизації і класифікації таких логічних помилок. Якщо людина знає про них, може їх розпізнати у міркуваннях інших людей, то їй легше протистояти маніпуляціям, якими наповнений сучасний комунікативний простір.
Вміння користуватися раціональними інструментами логіки, критичного мислення, теорії та практики аргументації може значно допомогти вам. По-перше, переконливо захищати власну позицію з певного питання, по-друге, розпізнавати логічні та аргументативні помилки, виявляти когнітивні упередження у супротивника по спілкуванню. Також, вони стануть у нагоді для грамотного застосування прийомів впливу, щоб полегшити сприйняття ваших текстів співрозмовником. Завдяки цим інструментам ви зможете розпізнавати маніпулятивні прийоми, які можуть використати ваші опоненти.
На жаль, сьогодні можна констатувати, що багато людей не мають таких розвинутих навичок. У результаті вони сприймають інформацію “на віру”, не можуть провести елементарний аналіз текстів, з якими вони стикаються повсякчас. Чужі думки стають їхніми стереотипами мислення, які вони у подальшому продукують як власну точку зору вже на широку аудиторію людей, що їх оточує. Як наслідок, люди не можуть усвідомити реальну картину світу, живуть у викривленій реальності своїх думок, які не раз формуються під впливом чужих або навіть ворожих стереотипів, що поширюються за допомогою маніпулятивних інструментів.
У наш час у комунікативному просторі йде постійна боротьба за людей, за їхню свідомість. Удосконалення навичок раціонального мислення дозволить вам не підпадати під вплив текстів, побудованих на маніпуляціях різного кшталту. Ваша картина світу не буде схожа на гойдалку — або суцільний песимізм або перебільшений оптимізм. Ви зможете замість вигаданої суб'єктивної реальності спертися на реальну картину світу.
Ми звикли зараз говорити, що “немає неправильної думки”, що кожна думка має право на життя. А з точки зору логіки чи може бути думка “неправильною”, і чим вона відрізняється від правильної?
В межах логіки йдеться не просто про думку, а про міркування. Міркування — це певний розумовий процес, в якому з вихідних даних — засновків, в процесі розмірковування ми приходимо до певних висновків. Терміни “правильне міркування” і “неправильне міркування” — це головні логічні терміни. Іноді пересічні люди, незнайомі з логікою, намагаються витлумачувати термін “правильне” так, як вони собі уявляють. І це не відповідає тому, що стосується логічної площини. Людина, яка опанувала логіку, вміє розрізняти види міркувань і має конкретний набір інструментів, щоб оцінити, чи є такі міркування правильними або неправильними.
Потрібно розуміти, що логіка не вивчає зміст міркувань, вона вивчає їхню структуру, їхні схеми, форми. Виявлення структури міркування — це вже аналітична робота. Вміти відрізняти різні типи міркувань в текстах, виявляти їхні схеми і з’ясовувати, чи є ці схеми правильними, чи в них припущено помилок — це важливі навички, які треба розвивати сучасній людині.
Так, усі чули про дедукцію (в цей момент зазвичай згадують Шерлока Холмса). А чи знаєте ви схеми правильних дедуктивних міркувань? А чи вмієте ви відрізняти їх від неправильної дедукції, яка базується на певній логічній помилці?
Кадр з фільму «Пригоди Шерлока Холмса» (1939)
Крім того, в логіці ми також говоримо про індуктивні міркування та міркування за аналогією. Задайтеся питанням, чи ви знаєте щось про правила їхньої побудови, про типові помилки, які роблять люди, міркуючи за їхньою допомогою?
Бувають такі випадки, коли міркування з точки зору логіки може бути побудоване правильно, але висновок, якого дійшла людина, є хибним. Наприклад, якщо автор застосував хибні засновки, тобто те, на що він спирався, не відповідає дійсності.
Тому при логічному аналізі треба розрізняти такі характеристики, як істинність/хибність засновку чи висновку міркування та його правильність/неправильність. Людина повинна вміти знаходити пошкоджені схеми міркувань, помилки, які там припускаються, робити власні висновки щодо різноманітних текстів: довіряти їм, керуватися тими настановами, які наведені в них, вважати аргументацію, яка міститься в тексті доцільною або ні.
Логіка розширює горизонт вашого мислення, вона дозволяє краще орієнтуватися у світі, який на сьогодні є доволі непередбачуваним, швидкозмінним. Тому логічні інструменти обов'язково мають бути в арсеналі сучасної людини.
Ви також є авторкою курсу “Правила успішної комунікації”. Яку комунікацію слід вважати успішною і чи дійсно для цього існують готові правила?
Термін “успіх” — достатньо нечітке поняття. У кожної людини своє уявлення про те, що саме слід вважати успіхом. Тому цей термін мені не дуже подобається, але на сьогоднішній день він є досить популярним.
У цьому курсі ми розглядаємо питання, на які варто звертати увагу, щоб ваше спілкування приносило вам радість та задоволення, щоб у вас, зокрема, не було страху перед публічними виступами. Адже деяким людям справді треба випити не одну заспокійливу пігулку, щоб виступити навіть перед невеликою аудиторією. Щоб такого не траплялося, щоб саме спілкування сприймалося як цікава гра, треба знати ці правила. Я не маю на увазі правила в сенсі контролю за поведінкою, у цьому курсі ми розглядаємо правила як певні стратегії, що допомагають досягти мети, яку людина перед собою ставить, вступаючи в комунікацію.
Кожному правилу відповідають окремі раціональні інструменти, які допомагають чітко уявляти траєкторію розмови, ефективно скеровувати процес спілкування задля досягнення мети. У таку комунікаційну гру можна грати без страху, із задоволенням. Саме це покладено в поняття успішності в цьому курсі і є його метою.
Розкажіть більше про те, які бувають бар’єри в комунікації?
Передусім це емоції. Ми повинні вміти розрізняти емоції, які панують всередині нас і опановувати їх. На жаль, у складній ситуації війни, яку ми зараз переживаємо, найчастіше активізується саме емоційне сприйняття і самого себе, і навколишнього світу. Коли всередині панують сильні емоції або почуття, раціо закривається. Це призводить до того, що людина починає швидко діяти: не думаючи, приймати різноманітні рішення і відразу ж втілювати їх у життя. А потім жалкувати про те, що зробила. Усе це також відображається і на нашому спілкуванні. Занадто емоційна поведінка під час розмови, дискусії, дебатів може стати таким бар’єром між людиною і її співрозмовником або аудиторією, перед якою вона виступає.
У цьому контексті хочу звернути увагу на популярне зараз розрізнення мислення на швидке і повільне, яке запропонував відомий автор, когнітивний психолог Деніел Канеман у своїй книзі. Так от, коли ми говоримо про емоції, то це, як правило, тягне за собою активацію швидкого мислення. Коли ми говоримо про логіку, про критичне мислення — це пов’язане з повільним мисленням.
На мій погляд, у комунікації повинен бути баланс між емоціо і раціо. У курсі ми розглядаємо певні інструменти, які ви можете застосувати, щоб вгамувати сильні емоції і надати собі можливість продовжити спілкування, керуючись розумом.
Вагому роль відіграє і невербальна комунікація. Це body language, мова наших жестів і поз, наш голосові характеристики (тон, темп, тембр, інтонація) — те, що називається парамовою або парамовленнєвими характеристиками. Сюди ж відносимо мову простору, передусім, відстань, на якій ми спілкуємося із співрозмовником. Наприклад, ви підійшли дуже близько до нього. Це може не сподобатися, співрозмовник починає нервувати, може стати агресивним. Маємо знати, що приблизно метр або метр двадцять повинно бути між людьми, щоб не виникало подібних труднощів. Або уявімо, що ви застосували закриту позу: перехрестили руки біля грудей або закрилися ногами. Крім того, відвернулися від співрозмовника, ваші очі спрямовані кудись убік. Чи буде він сприймати вас як щиру людину? Чи захоче далі спілкуватися?
Вагому роль відіграє і невербальна комунікація. Це body language, мова наших жестів і поз, наш голосові характеристики (тон, темп, тембр, інтонація) — те, що називається парамовою або парамовленнєвими характеристиками. Сюди ж відносимо мову простору, передусім, відстань, на якій ми спілкуємося із співрозмовником. Наприклад, ви підійшли дуже близько до нього. Це може не сподобатися, співрозмовник починає нервувати, може стати агресивним. Маємо знати, що приблизно метр або метр двадцять повинно бути між людьми, щоб не виникало подібних труднощів. Або уявімо, що ви застосували закриту позу: перехрестили руки біля грудей або закрилися ногами. Крім того, відвернулися від співрозмовника, ваші очі спрямовані кудись убік. Чи буде він сприймати вас як щиру людину? Чи захоче далі спілкуватися?
Ми зазвичай не звертаємо увагу на невербальні аспекти. Можу сказати більше — достатньо часто люди не знають самих себе, як вони невербально поводяться у спілкуванні, що роблять, коли нервуються. Я щоразу, на кожному з моїх курсів — з логіки, теорії і практики аргументації, критичного мислення, звертаю увагу слухачів: ми навчаємося не тільки певним інструментам, а й глибше пізнаємо самих себе.
Чим відрізняється застосування “тактичних прийомів” в аргументації та критиці, які вивчаються на курсі, від маніпуляцій, яким вчать протистояти?
Залежно від обставин, один і той самий прийом можна кваліфікувати як аргументативну помилку, як прийом впливу і як маніпулювання. Все залежить від того, за яких обставин це відбувається. Давайте розберемо на прикладах. Достатньо поширеним прийомом є така аргументативна помилка, як аргумент до авторитету.
Розглянемо спочатку ситуацію спілкування батька з сином підліткового віку. Нерідко можна почути, як батько говорить щось на кшталт: “От доживеш до мого віку, отримаєш вищу освіту, будеш жити самостійно, ось тоді і будеш приймати рішення сам. А зараз ти повинен робити так, як я тобі сказав. Я краще знаю.” Це класичний прояв аргументу до авторитету. На жаль, батько у такій ситуації скоріше за все не усвідомлює, що припускається аргументативної помилки. Таке спілкування навряд чи буде результативним. Це буде примус, але не переконання.
Розглянемо спочатку ситуацію спілкування батька з сином підліткового віку. Нерідко можна почути, як батько говорить щось на кшталт: “От доживеш до мого віку, отримаєш вищу освіту, будеш жити самостійно, ось тоді і будеш приймати рішення сам. А зараз ти повинен робити так, як я тобі сказав. Я краще знаю.” Це класичний прояв аргументу до авторитету. На жаль, батько у такій ситуації скоріше за все не усвідомлює, що припускається аргументативної помилки. Таке спілкування навряд чи буде результативним. Це буде примус, але не переконання.
А тепер уявімо аспіранта, який пише PhD дисертацію. Чи можна її написати без жодного посилання на авторитетів в тій царині, в якій працює аспірант? Звичайно, такого бути не може. Тобто для обгрунтування своєї позиції аспірант буде посилатися на певні наукові джерела. А що це, як не аргумент до авторитету? Але тут цей аргумент, на відміну від першого прикладу, буде виступати як раціональний прийом впливу, який дійсно потрібно застосувати для переконання експертів в освіченості аспіранта.
І, нарешті, ще один приклад. Коли людина спілкується з вами, і всі аргументи, які вона вже навела, вас не влаштовують. І тоді співрозмовник намагається вами маніпулювати, свідомо вводити вас в оману. У цьому випадку ми маємо справу з маніпуляцію. Знову той самий аргумент до авторитету. Людина з вами спілкується і каже: “Невже ви не дивилися ось той новий фільм з Бредом Піттом. Всі вже про нього знають, уже стільки рецензій вийшло. Він там зіграв таку потужну роль…” Уявіть, якщо це відбувається ще й на очах у інших людей.
І, нарешті, ще один приклад. Коли людина спілкується з вами, і всі аргументи, які вона вже навела, вас не влаштовують. І тоді співрозмовник намагається вами маніпулювати, свідомо вводити вас в оману. У цьому випадку ми маємо справу з маніпуляцію. Знову той самий аргумент до авторитету. Людина з вами спілкується і каже: “Невже ви не дивилися ось той новий фільм з Бредом Піттом. Всі вже про нього знають, уже стільки рецензій вийшло. Він там зіграв таку потужну роль…” Уявіть, якщо це відбувається ще й на очах у інших людей.
Вам стає соромно, що ви досі не чули про цей фільм. Бреда Пітта ви знаєте, а що такий фільм існує — ні, вам важко визнати, що ви його не дивилися, вам дуже некомфортно. І ви визнаєте, що дивилися цей фільм і маєте свою думку. А насправді такого фільму немає. І маніпулятор виставляє вас невігласом перед аудиторією, яка присутня при суперечці.
Подібні приклади можна побачити в соціальних мережах: якась цитата і підпис внизу — “Тарас Шевченко.” Знову аргумент до авторитету, але чи ви впевнені, що ця цитата належить саме Тарасу Шевченку? Ви перевірили чи покладаєтеся на чужу думку?
Подібні аргументи до авторитету, якщо людина наводить їх свідомо, кваліфікують як маніпуляцію.
Отже, той самий прийом може бути як аргументованою помилкою, так і раціональним прийомом впливу, а може бути маніпуляцією.
Подібні приклади можна побачити в соціальних мережах: якась цитата і підпис внизу — “Тарас Шевченко.” Знову аргумент до авторитету, але чи ви впевнені, що ця цитата належить саме Тарасу Шевченку? Ви перевірили чи покладаєтеся на чужу думку?
Подібні аргументи до авторитету, якщо людина наводить їх свідомо, кваліфікують як маніпуляцію.
Отже, той самий прийом може бути як аргументованою помилкою, так і раціональним прийомом впливу, а може бути маніпуляцією.
Усе те, про що ми говорили впродовж цього інтерв’ю я розглядаю на моїй курсах в Культурному Проекті. Це практичні інтенсиви, тобто за короткий проміжок часу ми намагаємося надати якомога більше інформації, щоб ви могли розвинути свої навички. Адже теоретичного ознайомлення в цих царинах недостатньо — потрібно пробувати застосовувати набуті навички в дії, можливо, помилятися, але врешті вдосконалюватися.
Розмову записала Валерія Наседкіна
Детальніше про курс з логіки Ірини Хоменко "Як мислити раціонально" можна дізнатися за посиланням https://culturalproject.org/logic