Є речі, які не зберігаються в архівах. Їх не можна показати в музеї, але вони здатні миттєво повернути нас у минуле, у конкретну кімнату, до конкретної людини. Це – запахи. Вони розповідають про епохи й суспільства, про любов і відразу, про владу, ритуали та інтимність.
І навіть мають свою окрему дисципліну – історію запахів, яка досліджує, як пахло минуле.
У новому епізоді подкасту «Політ над буденністю» наша гостя – Олена Гапак, дослідниця історії емоцій, сенсорної історії та повсякдення.
Ми поговорили з Оленою про таке:
як формувалась історія запахів, і як ми будуємо наше уявлення про світ, спираючись на органи чуття;
чому архів запахів (якби він існував) не дасть нам розуміння про запахи минулого;
як інтерпретації запахів використовували політичні ідеології;
про запахи як спосіб гендерного впливу і зокрема як у у різні епохи по-різному пахли відьми, святі та повії;
і загалом — про те, який величезний чуттєвий світ ми можемо відкрити для себе, якщо звертатимемо більше уваги на цей несправедливо недооцінений сенсорний досвід.
А які запахи викликають у вас найсильніші емоції та повертають у минуле?
