Місто: тенденції та можливості

Старе місто нелегко сприймає вторгнення міста нового. Вони намагаються поглинути одне одного, перетворюючи ворога на самого себе. Виходить своєрідний синтез у різних формах: виразних, гармонійних чи непримиренних. Розберемося в естетиці середовища, де новітня архітектура «проростає» крізь історичну і утворюється "нова єдність". Поговоримо про зв'язок місця і об'єкта, про виявлення історичних шарів, про цінність пустоти історичних площ. Подивимось на прикладах, як працюють конкретні правила включення сучасної архітектури у існуючу історичну забудову. А також, як може бути не тільки гармонійне включення нового об'єкту, а ще й композиційно-досконалий розвиток історичної архітектури шляхом реконструкції і додавання нових частин і функцій. І особлива якість архітектурного оточення вулиці чи площі – стан єдності у різноманітті середовища, коли нові об'єкти ніби завершують містобудівну композицію і всі будинки різних часів утворюють архітектурно-історичний діалог.

Міст не існує. Є спотворені забудовою зони природного середовища. З точки зору природи ми виглядаємо саме так. Чи можливий насправді сталий розвиток, де міста можуть розвиватись, не погіршуючи власні екологічні умови існування? Чи великі міста невідворотно оточать себе величезними валами сміття, в якому наступні покоління будуть видобувати корисні матеріали, не знімаючи протигази?

Під час курсу ми розглянемо приклади екологічних підходів у сучасній архітектурі. Критично проаналізуємо, як відрізняти дійсний екологізм у проєктах та які концептуальні складові такого екологізму. Як впливають на архітектуру впроваджені екоінновації? Яким чином можна розвивати міста з включеннями відкритої природи? Особливо звернемо увагу на прогресивні архітектурні об'єкти з інтегрованими екосистемами і можливі форми екополісів. На сьогодні вже є чимало реалізованих екологічних ідей в архітектурі, які здатні дати глобальний ефект лише при широкому впровадженні. А поки що людина – природна істота у неприродному оточенні. Спробуємо уявити вигляд міста, що є справжнім синтезом архітектури і природи, а не фабрикою по виробництву сміття та нечистот.

Розглянемо нові форми громадського простору. Особливо цікавим явищем є сучасні частково-закриті міські атріуми, пасажі та моли. Міста часто збільшуються кількісно, але не якісно. Чи дійсно сучасні міста – це комфортне середовище для людей? Відповідність міського оточення людині і психологічно і функціонально – це вже давно проблема. Тим виразніше виглядають вдалі проєкти житлового, громадського, рекреаційного просторів. Ми узагальнимо властивості якісного громадського простору у відкритих та атріумних формах, щоб оцінювати сучасну архітектуру міст не тільки за поверхневим виглядом дизайну благоустрою. Також візьмемо до уваги досягнення відеоекології, де аналізуються візуальні поля: позитивні чи агресивні і гомогенні.

На лекції звернемось до форм і принципів містобудівної композиції та особливостей її візуального сприйняття, умоглядного усвідомлення. Ландшафт міста – це умоглядна структура, яку також можна широко застосовувати для різних задач і форм розумової діяльності.

Від свого виникнення крізь тисячоліття урбанізму у майбутнє: які тенденції спостерігаються у цій загальній картині розвитку нашої техногенної цивілізації? Що нас об'єднує зі стародавніми містами?

Можливі як прогресивні процеси, так і поглиблення негативних. Принцип неоднорідності зон у розвитку на рівні регіонів, міст, частин міста.

Міста можуть рости і заглиблюватись, виникати у екстремальних та незвичайних умовах: підземна і підводна урбаністика, плавучі платформи на поверхнях морів та океанів; автономні екополіси у пустелях.

На лекції проаналізуємо сучасні форми інноваційної забудови: різні концепції хмарочосів і містобудівних структур. Які можливості відкриваються вже сьогодні при створенні мегаструктур? Які підходи до перетворення міської тканини з двовимірної поверхні до тривимірної структури? Метаболізм, як ідея відкритого розвитку архітектури у містах майбутнього, досі не втрачає сенсу і потенціалу. Заглянемо в утопію і антиутопію одночасно, бо вони розвиваються теж одночасно.