Культурний Проект | Журнал

Філософія повсякденності: «що хотів сказати автор?»

Спецпроект
7-й випуск проєкту «Прикладна філософія», присвячено темі інтерпретації. Як можливе розуміння, чи реально подолати обмеженість мовних засобів, чому не обійтись без інтуїції і — чи можемо ми претендувати на об’єктивне розуміння?

«Що хотів сказати автор» — це не тільки жах шкільних уроків літератури, але і споконвічна проблема роботи з інформацією, незалежно від того, це священні писання, романи, новини або повсякденне спілкування. Й одного разу філософи вирішили: досить здогадок! — і вигадали герменевтику. Що вона таке і чому без неї так складно і розуміти, і порозумітись?

Німецький філософ Фрідріх Шлейермахер вважав, що герменевтика має бути універсальною дисципліною, придатною для будь-яких сфер людської діяльності. Він увів поняття герменевтичного кола: частина має розумітись через ціле, а ціле — через частину. З розуміння сенсу окремих фрагментів тексту складається розуміння тексту взагалі, а, повернувшись після цього до фрагмента, ми краще розуміємо його, виходячи з розуміння загальної картини, а потім знов повертаємось до цілого... На те воно і коло, що такий процес може бути безкінечним.


Ларс Андреас Дибвік. «Танець» ©Lars Andreas Dybvik

За Вільгельмом Дільтеєм, німецьким філософом-ідеалістом, специфіка гуманітарних наук у тому, що суб’єкт пізнання є частиною тієї сфери, яку намагаються пізнати. Він не є відстороненим спостерігачем: «природу ми пояснюємо, духовне життя — розуміємо». Природа не може вступити з нами в діалог та розповісти про себе, проте цього в тій чи іншій формі варто очікувати від нашого брата за біологічним видом. Розуміння — це процес, який частково складається зі застосування відповідної методології, частково — з інтуїтивного осягнення. Ми здатні зрозуміти іншу людину просто тому, що теж є людьми. Інтуїція, проте, не може забезпечити об’єктивність пізнання, тому фактичний контекст є вкрай важливим. Дільтей розширює герменевтичне коло, і тепер до «цілого» входить не лише сам текст, але і його контекст — обставини написання, біографія автора, культурний клімат епохи.

Рух по герменевтичному колу передбачає постійне зіткнення очікувань та реальності

Для Ганса-Ґеорґа Ґадамера, одного з найвпливовіших мислителів другої половини ХХ століття, герменевтика є не просто методом гуманітарних наук, а універсальним способом розуміння й інтерпретації. Тому основне питання герменевтики досить широке: «як можливе розуміння?» Ґадамер відповідає, що воно є своєрідним діалогом, в який вступають інтерпретатор, автор та наявна традиція розуміння, в якій вони обидва перебувають.

Для Ґадамера герменевтичне коло — це не діалектика частин та цілого, а історична діалектика тексту та його «наперед-розуміння». Ще до того, як ми почнемо сприймати інформацію, ми маємо певні очікування — ми упереджені. Ми мислимо у межах певного горизонту, який не буде збігатись із горизонтом автора. Ми можемо претендувати на об’єктивне розуміння лише тоді, коли свідомі своїх упереджень. Вони теж є нашим контекстом. Можна сказати, що рух по герменевтичному колу передбачає постійне зіткнення очікувань та реальності, кінцева мета якого — знайти горизонти мислення, спільні для нас з автором.


Едгарас Вайсікевичус. «Очі та вуха» ©Edgaras Vaicikevicius

Для француза Поля Рікера, одного з ключових філософів-герменевтиків, інтерпретація є пошуком змісту, прихованого за очевидним. Герменевтика досліджує і намагається прояснити розрив, що виникає через обмеженість мовних засобів, коли той чи інший символ або зміст не тотожний своїм мовним вираженням — всім знайома ситуація «не знаю, як це сказати». «Дао, виражене словами, не є справжнє Дао», і герменевтика намагається зрозуміти, що ж там з тим Дао, виходячи в тому числі з досвіду, який допомагає встановити зв’язок з символом. Є хороша новина для травмованих шкільною літературою: інтерпретація — процес принципово безкінечний, і ми не можемо говорити про певну єдину «правильну» інтерпретацію.


Розуміння є своєрідним діалогом, в який вступають інтерпретатор, автор та наявна традиція розуміння, в якій вони обидва перебувають
Отже, для того, щоб розуміти текст або повідомлення, треба встановити власні «перед-судження», з’ясувати контекст написання, враховуючи як об’єктивні чинники, так і інтенції автора, якщо це можливо, і далі рухатись від розуміння частини тексту до його цілого. І вчитись цьому ніколи не пізно.

Джерела:
Дільтей В. Вступ до наук про дух;
Ґадамер Г. Істина і метод. Основи філософської герменевтики;
Рікер П. Конфлікт інтерпретацій. Нариси з герменевтики.

Нагадуємо, що до 22 лютого ви можете долучитися до філософського дискусійного курсу «Народження Я», який відбудеться офлайн у 31В1 та у форматі онлайн-трансляції. Також вас може зацікавити відеокурс Тараса Лютого та Людмили Криворучки «Історія філософії: про головне і несуттєве» та Володимира Єрмоленка «Філософія та література».

Попередні випуски із серії «Прикладна філософія» читайте за посиланнями:
1 / «Як філософія може змінити ваше життя / власне призначення»
2 / «Філософія повсякденності: гаджети і соцмережі»
3 / «Філософія повсякденності: відсутність часу»
4 / «Філософія повсякденності: як навчитись любити рекламу»
5 / «Філософія повсякденності: нерозуміння філософських текстів»
6 / «Філософія повсякденності: звідки взяти час, якого так бракує?»

Головна фото: Джозеф Ромео. «Доріжки на снігу» ©Joseph Romeo