Культурний Проект | Журнал

Слухаємо та розбираємо найстаріший музичний твір — Гімн богині Ніккал

Спецпроект
До середини минулого століття вважалось, що найстарішим нотним записом є давньогрецька «епітафія Сейкілоса». Пісня, записана словами і знаками нотації на могильному камені неподалік від Ефеса датується 200-100 роками до нашої ери, тобто, є відносно молодою.

На початку 1950-х на території королівського палацу давньої хуритської держави Угарит — поблизу містечка Рас-Шамра, що на території сучасної Сирії — археологи знайшли 36 глиняних клинописних табличок хуритською мовою. В результаті майже 20 років розшифровки вони виявились найдавнішими музичними творами, що сьогодні знає людство. Що відомо про «хуритські пісні» та як звучить одна з них — розповідаємо у рамках «Місяця музики», який ми відзначаємо впродовж жовтня.

Що ми знаємо про хуритів: це народність, яка жила за кілька тисяч років до нашої ери на території північної Месопотамії. Хурити створили кілька невеликих держав, торгували, воювали, будували міста-фортеці та прикрашали їх пластикою. Більшість дослідників вважає, що мова хуритів близька до урартської, тобто, є близькою до сучасних дагестанських мов. У своїй письменності використовували різні види клинопису. Володіли високою технікою конярства та знанням колісничого бою, завдяки чому, ймовірно, в XV-XIV століттях до нашої ери об'єднали дрібні хуритські племена та підпорядкували семітські міста-держави.

Під час 15-ї та 17-ї експедицій у 1950-1955 роках французькі археологи знайшли в цій ойкумені 36 клинописних табличок з написами, які відрізнялись від звичайних текстів. Їх вперше опублікував археолог Емануель Лярош в 1968 році, вже з поясненнями. Клинопис на той час вже був розшифрований, тому Лярош відразу зрозумів, що на табличках  музика і тексти пісень з поясненнями щодо їх виконання. Більше того, на деяких фрагментах збереглись імена авторів музики.

У найкращій формі збереглась до наших днів табличка №6, із піснею-гімном до Ніккал  богині садівництва та плодючості. На жаль, саме на цьому артефакті ім'я композитора не вказано. На табличці прописано текст пісні та інструкцію для акомпаніатора, який повинен був грати на 9-струнному саммумі, різновиді ліри. До слова, на іншій табличці є навіть інструкція як вірно налаштувати інструмент.


Вхід у царський палац в Угариті, де знайшли «хуритські пісні»

На відміну від розшифрованої і виконаної різними музикантами «епітафії Сейкілоса», хуритські пісні досі є джерелом суперечок археологів та музикантів. Звісно, основою для розшифровки є ідеально збережений Гімн богині Ніккал, втім, всі 36 гімнів, судячи з фрагментів, записані за тим самим принципом. Текст кожної пісні йде по довгій спіралі хуритською мовою, під текстом записано, вже аккадською мовою,  побажання щодо виконання: назви інтервалів і номери, що позначають ноти. Саме цей запис неоднозначний, оскільки немає точної інтерпретації всіх позначень нот та інтервалів. У самому низу таблички написано ім'я автора або писаря  Аммурабі. Оскільки це ім'я аккадське, то швидше за все цей Аммурабі лише записав музику. На фрагментах інших табличок, з іншими гімнами, вказано чотири імені композиторів і це  хуритські імена: Тапсухіні, Пухійяна, Урхійя і Аммій.

Аккадська діатонічна система давно добре відома: існує цілих три таблички, де вона описана цілком точно і співвіднести її з сучасною не дуже складно. Інтервалів в цій системі було чотири  терція, кварта, квінта і секста. Але проблема полягає в іншому: в кожному окремому випадку система базується на конкретному інструменті. Тобто, запис музики для 7-струнного (популярного у Вавилоні) і 9-струнного (більш рідкісного) інструменту виглядає по різному і інтервали позначаються по-різному. Окрім того, не завжди зрозуміло, чи позначення стосується цілого септакорду, чи, приміром, сьомої ноти.

На табличці прописано текст пісні та інструкцію для акомпаніатора, який повинен був грати на 9-струнному саммумі, різновиді ліри

Не будемо глибоко занурюватись в шумеро-аккадську нотну систему, але зазначимо, що вона базується на інтервалах саме між сімома струнами, і в результаті виходить не чотири інтервали, а мало не всі двадцять чотири, та ще й ускладнені інструментами з різною кількістю струн. Також, під час розшифровки таблички виникла ще одна проблема: певні слова зустрічалися і хуритькою і аккадською мовами, і писалися вони однаково, однак значення у них було різне. Тобто, з тлумаченням тексту теж не все так просто: хуритську мову розшифровано частково, плюс тексти гімнів написані на локальному угаритському діалекті, який відрізняється від більш-менш розшифрованих діалектів інших хуритських держав.

Втім, так чи інакше, в тексті про Ніккал прославляється богиня садів, дружина бога Місяця. Ось переклад тексту перекладача Тео Криспійна, який вважає, що гімн є молитвою безплідної жінки:

«Для тих, хто здійснює жертвопринесення тобі. (?)
Б) Приготуй два жертовних хліба в їх чашах, коли я приношу жертвопринесення перед ним.
Вони підняли жертви до неба за їх здоров'я та вдачу. (?)
В) Біля символу срібного меча з правого боку (твого трону) я принесла їх.
Я анулюю їх (гріхи). Без приховування і невизнання їх (гріхів), я принесу їх (тобі), щоб було приємно (тобі).
Г) Ти любиш тих, хто приходить, щоб примиритися.
Я прийшла покласти їх перед тобою і вивільнити їх через обряд примирення (відпущення гріхів).
Я буду вшановувати тебе і біля ніг твоїх не ...
Д) Це Ніккаль, яка зміцнює їх. Вона дозволяє одруженим парам мати дітей. Вона дозволила їм народитися для їх батьків.
Але народжений буде кричати: «Вона не народила жодної дитини». Чому я як справжня дружина не народила дитину для тебе?»

Текст написано в чотири рядки, причому, судячи з усього, останні сім складів кожного з перших трьох рядків повинні повторюватися на початку наступного рядка по два рази. Це теорія Ляроша, який подібну схему вже зустрічав у вавилонських текстах. Інші ж археологи дотримуються інших теорій щодо методики повторення рефрену.

Щодо інтерпретацій гімну: Енн Драффкорн Кілмер, професорка ассиріології з Університету Каліфорнії, записала першу версію в 1972 році (процес описано докладно в інтерв’ю за цим посиланням. Інші дослідники стародавнього світу тим часом публікували інші версії. Цей твір, пише Річард Фінк у статті для Archeologia Musicalis у 1988 році, підтверджує теорію, згідно з якою «7-нотна діатонічна шкала та гармонія існували 3400 років тому». Колега Кілмера Річард Крокер вважає, що відкриття є «революційним щодо витоків західної музики». Ось, власне, так звучить перша версія, але пам'ятаймо, що ритм авторський  оригінальний залишається для нас загадкою:


Кілмер і Крокер опублікували аудіокнигу Sounds From Silence ще у 1976 році (спершу на вінілі, потім на компакт диску), в якій вони розповідають про давньосхідну музику, проілюструвавши історію світлинами та перекладами табличок. Також записали інтерпретацію пісні під назвою Hurrian Cult Song from Ancient Ugarit на лірі  інструменті, який звучить найправдоподібніше до оригіналу. І ось до вашої уваги  інтерпретація пісні Ніккал у виконанні Майкла Леві, в тому варіанті, в якому її розшифрував першовідкривач, спеціаліст з археомузикології Давнього Сходу доктор Річард Дамбрілл:


Ймовірно, система фіксації звуків на клинописних табличках була розроблена в Шумері близько 2500 років до нашої ери. Найстарішим нотним записом вважається музична Інструкція до гімну царю Ліпіт-Іштар (близько 1950 року до нашої ери). Табличку знайшли ​​під час розкопок в шумерському місті Ніппур. Знахідка свого часу кардинально змінила уявлення про стародавню музику, підтвердивши, що діатонічний звукоряд і, ймовірно, багатоголосся були відомі на тисячу років раніше, ніж ми думали. Дану нотацію перейняли від шумерів і племена хуритів.


Нагадуємо, до музичного інтенсиву «Як слухати музику», який розпочнеться 3 листопада в онлайн форматі, можна долучитися тут.

Також вас може зацікавити відеокурс «Як слухати класичну музику» та відеокурс Юрія Чекана «Як влаштовано музичний світ»Інтерв’ю з Анною Гадецькою про класичну музику в Україні читайте за посиланням.

Фото: commons.wikimedia.org