Культурний Проект | Журнал

10 захоплюючих детективів із курсу про літературу

Топ
У «Культурному Проекті» стартував курс «Хороші тексти для складних часів», присвячений творам жанрової літератури — детективам, фантастиці, жахам та коміксам. Адже в нові часи, в яких ми опинились ізольованими від походів у кіно та прогулянок із друзями, література стала особливим «приятелем»  здатним не тільки розважити чи відволикти, але й захопити новими світами, зосередити увагу та мислення, дізнатись нове про літературу і мову. Ми обрали із цього курсу 10 детективів – усі вони талановито і легко написані, оригінальні та несподівані, власне, як саме життя.

True crime

Трумен Капоте, «З холодним серцем» (1966)


Обкладинка українського видання 1970 року

«З холодним серцем» — роман американського письменника Трумена Капоте, що прославився на весь світ повістю «Сніданок у Тіффані». Сюжет роману засновано на реальних подіях. У ніч на 15 листопада 1959 року в містечку Голкомб, штат Канзас, було вбито у власному домі родину фермерів Клаттерів. Річард Хікок і Перрі Сміт прийшли до будинку з метою пограбування. Після того, як їм не вдалось знайти гроші вони холоднокровно застрелили Герберта Клаттера, його дружину Бонні та двох дітей. Вартість життя чотирьох людей склала менше 50 доларів. Трумен Капоте дізнався про цей жахливий злочин ще до того, як він був розкритий. Він вирішив написати про нього документальну книгу і, прихопивши з собою свою зіркову колегу і подругу Гарпер Лі, вирушив до Канзасу.

Письменники взяли інтерв'ю у місцевих жителів, поліцейських, що розслідували справу, та у вбивць, після їх затримання. Трумен зібрав 8 000 сторінок матеріалів, на обробку яких та написання книги витратив більше шести років. Його «роман без вигадки», як називає книжку сам автор, переконливо розкриває психологічні, моральні й соціальні причини злочину, об'єктивно являючи собою гнівне звинувачення американського способу життя. Сам Капоте називав цей твір «бездоганним за фактажем», але нові докази дозволяють припускати, що події у книжці відрізняються від тих, що сталися насправді. Роман перекладено на багато мов, він відомий нині в усьому світі.

Ерік Ларсон, «Диявол у білому місті» (2003)


Ларсон — американський письменник та журналіст, лауреат багатьох літературних премій. Цей психологічний трилер, заснований на реальних подіях і написаний у романтичному стилі, став бестселером The New York Times та отримав премію Едґара Алана По, нагороду «Золотий Кинджал» від Асоціації письменників-криміналістів та став фіналістом Національної книжкової премії. До слова, цього року заплановано вихід однойменного серіалу за сценарієм Еріка Ларсона. Режисер — Мартін Скорсезе, а головну роль у серіалі виконав Леонардо Ді Капріо.

Так от, в основі сюжету така історична подія: для проведення Чиказької Колумбівської виставки 1893 року – події, яка вразила світ неосяжною величчю творчого задуму, — архітектор Деніел Бьорнем побудував Біле місто. На пів року воно стало живою казкою для задимленого і брудного Чикаго. І поки зводили сяюче електричними вогнями диво, справжнім втіленням жаху стала похмура будівля на розі Шістдесят третьої і Воллеса. Там одержимий манією вбивства аптекар Голмс обладнав підвал газовою камерою і крематорієм. А навколо за нез’ясованих обставин почали зникати десятки жінок, яких привабили величне свято і цікавий блакитноокий молодий чоловік.

Британський золотий вік

Агата Крісті, «Вбивство в Східному експресі» (1934)


За 86 років життя Агата Крісті написала майже 70 романів. Цей детектив, справу в якому розслідує славний Еркюль Пуаро, екранізували мільйон разів. Але читати його — особливе задоволення, адже вгадати вбивцю просто неможливо. А ще ця книга зробила безсмертним потяг, який йшов від Стамбула до Парижа, розкішний експрес з оксамитовими портьєрами, срібними підстаканниками і — таємничими трупами у купе.

Знаменитому бельгійському детективові, який перебуває в Стамбулі, необхідно терміново виїхати до Англії. Але всі місця в «Східному експресі» були зайняті. Утім, директор залізничної компанії, давній друг Пуаро месьє Бук , знаходить для нього місце. Наступного ранку за сніданком один із пасажирів, американець на прізвище Ретчетт, пропонує Пуаро стати його охоронцем за солідну суму, оскільки Ретчетту погрожують розправою, але детектив відмовляється. Наступної ж ночі Пуаро безперервно будять різні звуки. Уранці виявляється, що потяг через замети намертво зупинився десь на території Югославії, а містер Ретчетт лежить у своєму купе мертвий. Версій злочинузанадто багато, і всі вказують на людей, які, на перший погляд, не мають ніякого відношення до справи.

Дороті Л. Сеєрс, «Сильна отрута» (1930)


Уже майже століття світ із захопленням читає романи англійки Дороті Лі Сеєрс про геніального лондонського слідчого Пітера Уімзі. Особливе місце серед пригод лорда Пітера належить історії його стосунків з письменницею Гаррієт Вейн, що розпочалася саме в книзі «Сильна отрута». У романі Уімзі вперше зустрічає Гаррієт, коли та постає перед судом за звинуваченням у вбивстві коханця. Прямих доказів немає, але непрямі цілком переконливо говорять про її винуватість. Однак лорд Пітер не бажає вірити доказам. Зачарований Гаррієт, він проводить власне розслідування.

Романи Дороті Л. Сеєрс про Уімзі та Вейн складаються в єдину історію – історію кохання двох яскравих і незвичайних людей, які намагаються поєднати майже несумісне: пристрасть, дружбу, інтелектуальну рівність і традиційні сімейні цінності. До того ж їх буквально переслідують загадкові злочини. Життя героїв сплітається з низки детективних сюжетів, утворюючи при цьому свій власний химерний сюжет.

Американський крутий детектив

Реймонд Чандлер, «Довге прощання» (1954)


Чандлер — американський письменник-реаліст та кіносценарист, один із засновників, разом із Дешиллем Гемметтом та Джеймсом Кейном, під
жанру «крутого детективу», або як його ще називають — жанру «нуар». Головним персонажем романів та оповідань Чандлера є приватний детектив Філіп Марлоу. Книга «Довге прощання» отримала Премію Едгара Аллана По як найкращий роман 1955-го. А Сомерсет Моем писав, що книги цього письменника будуть жити довго, і що навряд чи в недалекому майбутньому у Чандлера з'явиться гідний суперник у жанрі детективного роману. У романі «Довге прощання» чарівний і благородний детектив Філіпп Марло розкриває злочин, вчинений з ревнощів.

Марлоу, приватний детектив з Лос-Анджелеса, прокинувшись серед ночі в своєму холостяцькому помешканні, йде в магазин за котячим кормом. По дорозі він зустрічає давнього приятеля, Террі Леннокса, який за гарну винагороду просить підвезти його до мексиканського кордону. Коли він повертається до себе додому вранці, його заарештовують за звинуваченням у причетності до вбивства дружини Леннокса. Через три дні його випускають на свободу: Леннокс наклав на себе руки в Мексиці і справа про вбивство його дружини закрита. Добре знаючи Террі, детектив відмовляється повірити у його самогубство і розпочинає власне розслідування.

Дешилл Гемметт, «Мальтійський сокіл» (1929-1930)


Це один з найбільш популярних детективних романів американського письменника Геммета, класика нуару. Перша публікація про приватного детектива Сема Спейда вийшла друком у журналі «Чорна маска», і публікувалась у вигляді окремих частин з вересня 1929 року по січень 1930 року. Входить до списку «100 кращих детективних романів всіх часів».

У детективну агенцію Спейда звертається жінка з проханням допомогти повернути сестру, яка втекла з коханцем Флойдом Терзбі у Сан-Франциско. Міс Уондерлі повідомляє, що нещодавно приїхала у Сан-Франциско і сьогодні ввечері її чекає зустріч з Терзбі і сестрою. Компаньон Спейда Майлз Арчер висловлює готовність супроводжувати міс Уондерлі, на випадок непередбачених ситуацій. Того ж вечора приходить звістка, що Арчер убитий, а недовзі знаходять убитим і Терзбі. Поліція підозрює Спейда. Згодом виявляється, що справжнє ім'я міс Уондерлі — Бріджит О'Шонессі і вона вигадала історію про сестру. Міс Бріджит як і раніше просить захисту у Спейда, хоча і відмовляється пояснити, що саме сталося. Далі — цікавіше: до Спейда приходить чоловік, який представився як Джоел Кейро. Він намагається повернути зниклу у нього річ, але переконавшись, що у Спейда нічого немає, пропонує детективу відшукати цей цінний предмет за високу винагороду.

Історичні детективи

Еліс Пітерс, «Болючий смак кісток» (1977)


Обкладинка першого видання у Великобританії

«Болючий смак кісток» — середньовічний детективний роман Елліса Пітерса, події якого відбуваються в далекому 1137 році. Це перший роман із серії «Хроніка Кадфаеля», вперше опублікований у 1977 році. Критики оцінили твір не одразу. У 1996 році він був адаптований для телебачення компанією Central for ITV. Слідом роман було внесено у список 100 кращих кримінальних романів всіх часів Асоціацією кримінальних письменників Великобританії. І лише у 2010 році The Wall Street Journal назвав його одним з «п'яти кращих історичних містичних романів».

Ченці абатства Шрусбері шукають мощі святого для своєї каплиці в Уельсі. Місцеві жителі виступають проти перенесення мощей, і місцевого лідера в результаті знаходять убитим. Місія брата Кадфаель, головного героя серії, — покласти край усім вечіркам в Уельсі та абатстві. У книзі вигадане змішано з реальними людьми і подіями. Абат Херіберт і пріор Роберт Пеннант дійсно були офіцерами абатства Шрусбері в 1137 році, і пріор Роберт написав історію перенесення мощей святого Уініфреда до абатства. Зрештою, в 1148 році він став абатом Шрусбері. Літературну версію Еліса Пітерса критики називають «достойною» і «амбітною».

Олівер Пьотч, «Донька ката» (2008)


Пьотч — німецький письменник і режисер. Багато років працював на радіо і телебаченні, а у вільний час співав у церковному хорі та досліджував історію своєї родини. Він є нащадком Куіслів, династії катів у Шонгау, яка була відомою в XVI-XIX століттях. В результаті цього дослідження влітку 2014 року з'явилося п'ять історичних романів, і на цьому автор не зупинився. Книги Олівера Пьотча про шонгаузького ката Якоба Куісла і його дочку Магдалену читаються в більш ніж 20 країнах світу, включаючи Китай та Бразилію. До тепер у світі продано більш ніж 2,5 млн його друкованих та електронних книг. Він є першим автором, який перетнув мільйонну позначку в Amazon Publishing.

XVII століття, Баварія, невелике містечко Шонгау. Всі негаразди, хвороби та біди городяни приписують відьмам. Тим більше, в місті нещодавно вбили кількох дітей-сиріт, зруйнували лікарню для прокажених і спалили склад. Винна у злочинах, звичайно ж, відьма Марта Штехлін, до якої часто навідувались сироти і яка роками виконувала обов'язки повитухи, допомагала жінкам при пологах, давала чоловікам цілющі трави від усіх хвороб. Один Якоб Куісл не вірить у причетність Марти, однак саме він за рішенням міської ради зобов'язаний катувати її, поки не доб'ється покаяння. Щоб довести невинність жінки, Якоб розпочинає розслідування, в якому йому допомагають донька Магдалена і син міського лікаря Симон.

Затишні детективи

Ліліан Джексон Браун, «Кіт, який читав задом наперед» (1966)


Ліліан Джексон Браун — американська письменниця, відома, перш за все, серією містико-фантастичних детективних книг «Кіт, який…». У 1966-1968 роках вона випустила перші три повісті про репортера кримінальної хроніки Джима Квіллера і його сіамських котів — Коко і Юм-Юм. У 1966 році The New York Times назвала Ліліан Браун «новим детективом року», однак через розбіжності з видавцями, які вимагали більш «кривавих» сцен, письменниця відмовилася писати і пауза тривала 18 років.

Поштовхом до написання першої книги стала трагічна подія: з 12 поверху квартири Ліліан випав її власний кіт, і Ліліан підозрювала сусіда в тому, що він посприяв цьому польоту. Так народжується сюжет оповідання «Помста мадам Флой». Головним героєм її книг став кримінальний репортер Джим Квіллер, в образі якого втілилися риси друзів і знайомих письменниці. Квіллер — чоловік середніх років і консервативних поглядів, повненький, з невеликим черевцем і вусами, які він смикає у всіх можливих випадках, холостяк і великий любитель кішок. Його сіамські коти втручаються в розслідування злочинів. Перша книга «Кіт, який вмів читати задом наперед» вийшла в 1966 році. Наступна книга виходить тільки 1986 року. Серія «Кіт, який...» перевищила 30 томів і розійшлася мільйонними накладами. Всі детективи письменниця до останніх років друкувала від руки на машинці, не визнаючи ніяких комп'ютерів.

Барбара Мертц, «Крокодил на піску» (1975)


Мертц — американська письменниця, археолог та єгиптолог. Друкувалась під власним ім'ям, а також під псевдонімами Елізабет Пітерс і Барбара Майклз. Автор двох науково-популярних книг про Стародавній Єгипет, перевидаваних різними мовами. Однак більш відома своїми готичними триллерами і серіями легких детективів. За свої книги Мертц отримала ряд нагород і номінацій, а також звання Гранд-майстра Американської асоціації детективної літератури. Її перше визнання відбулося, коли книга Trojan Gold була номінована на премію Ентоні 1988 року в категорії «Кращий роман». А наступного року Naked Once More отримала премію Агати Крісті 1989 року в тій же категорії. У 2012 році вона була вшанована першої нагороди Амелії Пібоді, названої на честь головної героїні її власної багаторічної серії.

Життя біля старого батька, який думає лише про наукові дослідження, — тихе, спокійне і нудне. Але, вирвавшись з батьківського дому, та ще з кругленькою сумою на рахунку, єдина спадкоємиця вченого починає жити в своє задоволення. Амелія мріє про подорожі та пригоди, і чим небезпечніше, тим краще. Довго не розмірковуючи дівчина відправляється в поїздку по Єгипту. Зустрівши по дорозі нову подругу, вона вирушає назустріч небезпекам. Життя у гробниці, полювання на живу мумію, пошуки стародавніх скарбів і уїдливі перепалки з чоловіком-сексистом додають Амелії величезну насолоду. Ось тільки єгипетські таємниці виявляться справжнісінькими, і весела гра стане небезпечним боєм з невідомими зловмисниками. Але протистояти гумору і непередбачуваності Амелії Пібоді здатний далеко не кожен.


Подробиці про курс «Хороші тексти для складних часів»  про літературу, здатну розважити в найпохмуріші дні  читайте за посиланням https://culturalproject.org/goodlit.

Також вас можуть зацікавити курс «Історія світової літератури», пакет лекцій з літератури та відкриті лекції з курсу «Пляжний фонд» на нашому youtube каналі.

Фото: pixabay.com