Читаємо філософів: Мак’явеллі, Декарт, Русо, Кант, Геґель, Ґумбрехт

1 МОДУЛЬ

Декартове відкриття суб’єктивності у «Метафізичних медитаціях» як початок Модерну

«Метафізичні медитації» Декарта розпочинають нову добу в інтелектуальній історії Європи, адже саме Декарт винайшов суб’єкта і саме в суб’єктивності («я мислю») вбачав джерело певності нашого знання. Під цим оглядом Декарт відмовився від попередньої традиції, яка таке джерело шукала у «досвіді» трансценденції.

2 МОДУЛЬ

Антропологія влади у «Володарі» Мак’явеллі

У лекції йтиметься про модель легітимації влади у «Володарі» Мак’явеллі. У творі Мак’явеллі перетинаються ренесансні і модерні уявлення про владу, а також зазнає радикального переосмислення постать суверена, влада якого вже не має божественного походження, а отже, суверен повинен чинити раціонально, щоби утримувати владу.

3 МОДУЛЬ

Чому Русо не вірив у науково-технічний прогрес у XVIII столітті?

У творі, завдяки якому Русо вперше зажив слави, читач відразу стикається з питанням, яке, можливо, для людини того часу лунало не так актуально як для нас зараз: чи сприяє поступ наук і мистецтв поліпшенню моралі і звичаїв?

4 МОДУЛЬ

Кант про брехню

Про Кантів категоричний імператив – моральний закон – чула чи не кожна освічена людина, проте існує чимало його інтерпретацій, а надто неприхильних до Канта та його моделі морального чинення. А якщо зважити ще й на те, що сам Кант у пізньому творі «Про гадане право брехати з людинолюбства» дає підстави для такої неприхильності, то це вчення вимагає докладного розгляду. Адже, здається, пізній Кант суперечить собі ж молодшому.

5 МОДУЛЬ

Чому, на думку Геґеля, філософія не є і не може бути абстрактним мисленням?

У 1807 році, коли Геґель з Єни переїхав до Бамберґа, де став головним редактором місцевої газети, він написав невелику статтю «Хто мислить абстрактно?», у якій обґрунтовує на перший погляд суперечливу тезу: абстрактно мислять не освічені люди, а неосвічені. І філософія, за Геґелем, аж ніяк не абстрактне, а навпаки – конкретне знання. Ця теза тісно пов’язана з його чільним раннім твором «Феноменологія духу», який він завершив восени 1806 року. У лекції йтиметься про контекст статті «Хто мислить абстрактно?»: як ця його суперечлива теза, викладена в маленькому творі, пов’язана з його епістемологією.

6 МОДУЛЬ

Ґумбрехт про “втрату” нашого стосунку до світу

Німецько-американський літературознавець і філософ Ганс Ульрих Ґумбрехт зажив слави за межами суто академічного кола завдяки своїй провокативній книзі «Продукування присутності. Що значення не може передати». Головна її теза полягає в тому, що ми втратили матеріальний вимір нашого стосунку до світу і зосередились на значенні та його приписуванні всьому, з чим стикаємось у нашому житті. Так званій «культурі значення» він протиставляє «культуру присутності», під якою розуміє наше буття у просторі. У лекції йтиметься про підстави Ґумбрехтової критики, а також про її недоліки.