Кольори в історіях та культурах

1 лекція

Вступ. Кольорова лихоманка

Колір супроводжує людину з прадавніх часів. Від перших слідів кольору на стінах печер до сучасних цифрових палітр. Колір одночасно є і культурним кодом, і емоційним фактором, і політичним елементом, і мистецьким інструментом, і хімічним компонентом, і фізичним явищем. Спектр трактувань і сприйняття кольорів в різні епохи та в різних культурах неймовірно широкий. Однак у цій лекції ми розглянемо колір як культурний феномен.

Вступна лекція познайомить з ключовими темами курсу: як формувалися уявлення про колір та як розвивалося сприйняття кольорів – естетичне, філософське, психологічне. Звернемо увагу на перші пігменти та їх символіку в давніх суспільствах і культурах. Але особливо – на те, як колір став засобом впливу, влади та навіть сегрегації, але також інструментом до пізнання світу та його упорядкування.

2 лекція

Чорний і білий. За межею кольору

Чорне поглинає, біле засліплює. Це і дві різні фізичні властивості, але і два полюси культури. Саме ці два (не)кольори обрамлюють наше знання, трактування та уявлення про кольори.

Ми розглянемо чорне та біле як культурні, емоційні та політичні категорії. Від античних уявлень і середньовічної християнської символіки, до ролі світла і тіні в мистецтві готики, Ренесансу, модернізму та сучасності. Ці два (не)кольори формують наш спосіб думати й бачити, функціонують у візуальній мові влади, трауру, протесту. А відтак ми розглянемо та проаналізуємо, як загалом чорний та білий осмислюються в культурних традиціях народів світу.

3 лекція

Червоний. Колір народу чи аристократів?

Існує легенда, що в середині XIX століття німецький хімік Карл Ґрібе, начебто намагаючись створити синій пігмент, випадково синтезував червоний барвник. І таке відкриття мовби зробило колір, який раніше належав королям, кардиналам і революціонерам, – дешевим і доступним для широкого кола споживачів. Так «революційний» червоний з елітарного перетворився на народний.

Червоний — один з найпотужніших культурних символів: знак крові, вогню, пристрасті, жертви та заборони. В цій лекції ми розглянемо, як по-різному ми трактуємо цей колір, залежно від контексту його появи. Де це символ релігійних ритуалів та очищення, а де навпаки — розпусти та хтоні. Як саме він став кольором протесту, насильства та ідеології. Та як функціонує в сучасній політиці, культурі та соціальній уяві через свої культурні суперечності. Бо ж хіба не цікаво, чи залишився червоний кольором спротиву сьогодні, чи вже давно став мовою системи?

4 лекція

Синій та фіолетовий. Між небом та імперією

Синій та фіолетовий – кольори, які людство довго не могло назвати, не могло добути, не могло носити. В Стародавній Греції довго не існувало слова для позначення синього кольору — в текстах небо й море описували як темне чи винне. Колір був культурним конструктом, що формувався під впливом релігії, статусу й навіть технологій.

Фіолетовий натомість був кольором влади, який буквально добували з плоті: тирський пурпур виготовляли з тисяч молюсків murex. Він був надцінним, і це історично закріплює означення «народжених в пурпурі» у Візантії, – тих, що вважалися законними спадкоємцями трону.

Минули століття, але й сьогодні ці кольори залишаються особливими: економіки й технології змінилися, а людська фізіологія – ні, бо людське око значно гірше сприймає світло фіолетового спектра. Історія цих двох кольорів – це історія меж осяжного і трансцендентного.

5 лекція

Зелений. Колір, що росте крізь ідеї

Зелений – це колір, до світла спектру якого людське око найбільш чутливе, відтак гаму зеленого в нюансах ми бачимо найкраще. Та чи завжди ми розуміємо, що саме «показує» нам зелене забарвлення?

У цій лекції ми розглянемо зелений не лише як колір природи та балансу, але і як дуже контроверсійний культурний код, що може втілювати протилежні ідеї – очищення й отруту, гармонію і спротив, відродження та зраду. Від ритуалів родючості до політичної екоестетики, зелений часто виступає знаком трансформації. І це не сучасне спостереження. Історія культури вже давно витворила культурний мотив Green Man – духа природи й хаосу, що став образом ідеї проростання й руйнування фундаментальних структур.

6 лекція

Божественний жовтий і його профанація

Жовтий – це уособлення світла в західноєвропейській традиції, що значною мірою заснована на античності та християнстві. У християнській візуальній традиції це фаворське світло як символ божественної присутності.

Але якщо це колір невидимого сяяння і трансцендентності, тоді як в тій самій культурній традиції жовтий став кольором іншування та підозри? Жовті бирки для євреїв, символіка хвороб і карантинів, колір тривоги, контролю і згодом навіть політичного спротиву «жовтих жилетів», протестних парасольок та українських жовтих стрічок — усе це є значеннями жовтого кольору. Ми простежимо, як жовтий проходить шлях від еманації до профанації, і чому саме цей колір найгостріше показує, що влада над кольором — це завжди влада над змістом.

7 лекція

Ідеологія кольору. Символічні пари в політиці й культурі

В сучасному світі ніщо не є нейтральним, і колір — не виняток. Є кольори, традицію і контекст сприйняття яких сформувала недавня історія. Ми поговоримо про кольори, що не входять до базової палітри, але стали політизованими: рожевий, помаранчевий, лавандовий, сірий, тілесно-бежевий.

Окрему силу кольори набувають і у своєму поєднанні, бо те, як ми зчитуємо комбінації кольорів, засновано на досвіді — культурному, історичному та політичному. Ми розглянемо як кольорові поєднання стають кодами ідеологій: червоне і чорне як протест, жовте і зелене — постколоніальні революції, рожеве з пурпурним — квір видимість та феміністичний рух. У завершальній лекції курсу ми звернемось до попкультури та кінематографу, теорії Ітена й граматиці сучасного брендингу, культури консюмеризму та політичних кампаній. Розглянемо логотипи, прапори, кольори паспортів, зазирнемо у фільми Веса Андерсона та спробуємо зрозуміти, як саме логотип Coca-Cola викликає довіру?

Найголовніше для нас, побачити й зрозуміти, як політика вчиться у митців і дизайнерів говорити до нас кольором, не промовляючи й слова.