У серпні 1876 року Рихард Вагнер нарешті досягнув свого: твір усього його життя був виконаний у повному обсязі, у театрі, збудованому за проєктом композитора, перед доволі широкою аудиторією. Твір тривав декілька вечорів і став справжнім викликом не тільки для композитора, а й для публіки — для їхніх усталених уявлень щодо того, яким має бути оперне мистецтво. Так було розпочато традицію щорічного виконання вагнерівських музичних драм, і нічиїх більше, в «театрі на пагорбі». Ця традиція триває й донині. Щоліта оперні меломани з усього світу прагнуть потрапити в маленький Байройт, аби на власному досвіді переконатися: вагнерівській музиці неможливо опиратися. І головною їхньою мрією є побачити й почути opus magnum Рихарда Вагнера — тетралогію «Перстень Нібелунга».