Романіка і готика. Часи грандіозних споруд

Паралельно з тим, як Римська імперія в IV ст.н.е. приймала нову релігію, вона розколювалась. Схід і Захід відтоді почали жити окремим політичним, економічним та навіть духовним життям. Цей період на Заході йменують християнською Античністю; в серпні 476 р. Рим остаточно завоювали варвари, а на уламках колись могутньої імперії почали складатися нові державні утворення, які конкурували та постійно воювали між собою. Єдиним об`єднуючим стрижнем була католицька церква з головним центром в тому самому Вічному місті – Римі. Стиль соборів, в основі якого лежала традиційна базиліка, остаточно сформувався в IX-X ст. Стиль називають романським, тобто римським; він охопив всю Західну і Центральну Європу від Скандинавії до Середземномор`я.

З ХІІ ст. на зміну романському стилю, якому властиві простота і сувора монументальність, поступово і майже скрізь (виключення становить лише значна частина італійських земель) приходить готика. Останній термін виник пізніше, в добу коли смаки змінилися, і тому первісно мав негативну характеристику, – адже готи, від яких походить слово, були як раз одними з тих самих варварів, нашестя яких призвело до остаточного занепаду античної культури.

Красу готики почали відчувати знову в добу романтизму – на межі XVIII і XIX століть. Зараз вже ніхто не сумнівається в її естетичних якостях: готичний собор, що здіймається понад містом, з його скульптурами та вітражами, став символом західного міста. Готична доба, що охоплює період з кінця XII до XIV ст. (а інколи й виходить за ці хронологічні межі) співпала з появою перших університетів, становленням нового важливого етапу філософії, появою літератур на майже сучасних мовах. Майстри готики, як і майстри попередньої епохи, переважно анонімні, але окремі імена історія архітектури все ж таки до нас донесла; готика – інтернаціональна, загальноєвропейська, але деякі відмінності мистецтва Англії і Франції, німецьких земель і Богемії є наочними.   

Лекція читається російською мовою.

Лектор

Наталія Романова

Старший викладач Національного університету театру, кіно і телебачення  ім. І.К. Карпенко-Карого та викладач Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури. Працювала тривалий час у Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику. Публікується в часописах «Галерея», «Народний депутат», «Антиквар», окремі публікації є в інших періодичних виданнях і збірках матеріалів наукових конференцій. Закінчила мистецтвознавчий факультет Київського державного художнього інституту.