Відбулась: 2.02 о 16:00

Мінімалізм. Філософія самообмеження

Тривалість 2 години з перервою

Провідною ідеєю лекції є об’єктивний зв’язок мінімалізму з науково-технічним прогресом суспільства і його устрімлення до життя у постісторії: без зайвих жестів, змістів і психології. Мистецтво на протязі ХХ ст. кілька разів циклічно приходило до бажання скинути зайвий вантаж мистецьких традицій. Символічним початком цих тенденцій можна вважати «Чорний квадрат» К. Малевича, який констатував факт кінця живопису і нуля форм, а також  «реді мейдс» Марселя Дюшана, який мінімалізував роль руки художника, а також значення художнього ремесла. Мінімалістам кін. 50-х – 60-х рр. імпонувала і думка голандського художника Піта Мондріана: «Чиста реальність» повинна бути чистою від усякої чуттєвості». Першими у післявоєнні роки  до «чистих» вправ у мистецтві звернулися американські живописці, які протиставили емоційності, жесту, спонтанності абстрактних експресіоністів свою геометрію жорстких кутів і промислові фарби. Серед них – Жозеф Альбертс, Елсвос Келлі, Жен Девіс, Барнет Ньюмен, Кеннет Ноуленд, Франк Стелла. Слідом прийшли учасники руху «АВС»  – Дон Джадд, Ден Флевін, Карл Андре, Робер Морріс та ін. – для створення чистих об’ємів. Так, на місці площинного квадрату виник у 1962 році епістемологічний куб Тоні Сміта. Поступово те, що раніше називалося скульптурою позбувалося традиційної образності, матеріалу, ваги і гравітації. Нові творці мистецтва культивували сучасні індустріальні матеріали, раціоналізм та інтелект у створені форм, що не мають ніякого зв’язку з природою.  Їх роботи відображали процеси індустріального виробництва, серійний випуск продукції. І хоча мінімалістичні періоди у мистецтві не тривали довго, але з більш-меншою періодичністю вони повторюються до сьогоднішнього дня.   

Лектор

Людмила Лисенко

Доцент кафедри історії та теорії мистецтва Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, викладач багатьох курсів з історії мистецтва, член Національної спілки художників України. Учасник міжнародних наукових конференцій у Мадриді, Страсбурзі. Автор, співавтор та куратор виставкових  художніх проектів в Україні (Київ, ювілейна виставка «Скульптор Михайло Лисенко та його учні», присвяченої 100-річчю від дня народження М.Г. Лисенко; Національний художній музей України, виставка «Українська скульптура ХХ ст.»). Працювала літературним співробітником відділу художньої спадщини в журналі «Юний художник» у Москві; співробітником музею Лесі Українки в Києві. Закінчила Київський державний художній інститут, факультет теорії та історії мистецтва та аспірантуру науково-дослідницького інституту при Академії мистецтв в Москві. Захистила дисертацію на тему «Союз русских скульпторов (1926–1932)».    

Місце проведення

Лекцiя проводиться у Музей російського мистецтва

Лекція минула

Зареєструйся та отримуй
більше матеріалів
та інших можливостей! Зареєструватися на сайті