Нерозуміння користі філософії часто виникає тому, що її сприймають як академічну дисципліну, що займається химерними речами. Однак, первісно філософія не була наукою чи навіть «особливою формою світогляду», — вона була любов’ю до мудрості. А будь-яка любов — це не теорія, а практика.
У платонівському сенсі любов — це прагнення отримати те, чого людині бракує, компенсувати власну недосконалість. Філософія — любов, а не мудрість, тому що, в уявленні античних філософів, мудрість – це ідеал, досягти якого неможливо. Це не означає, що не треба намагатись. Філософія була вправою для душі і розуму, метою якої була трансформація не тільки світогляду, але і поведінки, стилю життя, моральних установок. Філософія вимагала радикального навернення, преображення самого способу буття у світі, пише історик філософії П’єр Адо. Велич античної філософії в тому, що вона знала, що мудрість недосяжна, проте продовжувала вірити в необхідність духовного прогресу. За Адо, «антична філософія пропонує людині мистецтво жити, а сучасна постає передовсім як конструювання технічної мови, призначеної для спеціалістів».
Сократ є уособленням практичної філософії. Він днями сидить на площі в Афінах, не робить нічого суспільно корисного і просто балакає про життя з охочими (і неохочими). Вони раптом усвідомлюють, що нічого насправді не знають про світ. Метафізичні та логічні теоретизування покликані не стільки для того, щоб пояснити світ, як для того, щоб переконати, чому і як людина може бути моральною, як вона може вивищитись над своїм буденним існуванням. Теорія Сократа підкріплює його практику: коли його засуджують, він не погоджується втекти з в’язниці та приймає смерть без страху. Він живе так, як вчить.
Філософія була любов’ю до мудрості. А будь-яка любов — це не теорія, а практика
Епікур також вчить не боятись смерті, бо це просто не має сенсу: «доки ми є, смерті немає, коли є смерть — нема нас». Епікуреїзм — цілковито практичне вчення, націлене на те, щоб зробити людину щасливішою. «Епікурейством» зараз зазвичай називають прагнення до задоволення, проте, як і у випадку з «платонічним коханням», це викривлене тлумачення: ми не те розуміємо під щастям. «Необхідні речі легко отримати, а речі, що важко отримати, не є необхідними». Необхідного, особливо у матеріальному світі, досить мало, і найбільше задоволення приносить духовне, передовсім дружба.
Марка Аврелія не можна вважати оригінальним філософом: значна частина його поглядів запозичена у колег-стоїків, а саме Епіктета. Його твір «До самого себе» — це не стільки філософський трактат, як вправа. Робота над цим текстом — це медитація, пригадування та самонавіювання, намагання справді відчути сенс філософських настанов. У стоїчному дусі він розмірковує над смертю, місцем людини у світі, обов’язком, мораллю. Щастя — не у владі чи багатстві, а в узгодженості з космічним порядком. Ось людина, яка молиться: «Добре б добитись володіння цією жінкою!» Ти ж молись: «Добре було б не хотіти володіти цією жінкою».
Незадоволені бажання породжують страждання, проте намагання їх задовольнити перетворюються на вічні перегони, які неможливо виграти. До щастя веде перетворення не світу, а власної душі. Нема нічого дивного, що раннє християнство активно користувалось положеннями стоїцизму та неоплатонізму не тільки з точки зору теоретичної, але і моральної парадигми.
Філософія як любов до мудрості, вправа для душі, потрібна людині як розумній, так і моральній
«Саме в цьому і полягає роль філософії — розкривати людям корисність непотрібного, або, якщо хочете, навчити розрізняти між двома сенсами слово «потрібний», — пише Адо. Вона може бути зайва, коли перетворюється на технічну мову. Проте, філософія як любов до мудрості, вправа для душі, потрібна людині як розумній, так і моральній.
Джерела:
Адо П. Духовные упражнения и античная философия. — М.: Степной ветер, 2005;
Де Боттон А. Утешение философией. — М.: Эксмо, 2014;
Платон. Бенкет; Апологія Сократа;
Марк Аврелій. Наодинці з собою.
Підготувала Марія Хрущак
Попередні випуски із серії «Прикладна філософія» читайте за посиланнями:
1 / «Як філософія може змінити ваше життя / власне призначення»
2 / «Філософія повсякденності: гаджети і соцмережі»
3 / «Філософія повсякденності: відсутність часу»
4 / «Філософія повсякденності: як навчитись любити рекламу»
5 / «Філософія повсякденності: нерозуміння філософських текстів»
6 / «Філософія повсякденності: звідки взяти час, якого так бракує?»
7 / «Філософія повсякденності: "що хотів сказати автор?"»
8 / «Філософія повсякденності: про сумніви щодо користі філософії»
Також вас можуть зацікавити відеокурси "Історія філософії: про головне і несуттєве" та "Філософія на кожен день".
Головна світлина: фрагмент фрески Рафаеля Санті із зображнням давньогрецьких філософів/ wikipedia.org