Культурний Проект | Журнал

5 книжок про мистецтво: міфи, інтриги, пристрасті

Гід
У Культурному Проекті є відеокурс «Мистецтво ХХ століття», присвячений найцікавішій добі в розвитку людської думки. Адже із ХХ століттям прийшов кінець реалістичній традиції, краси в її традиційному розумінні та “зрозумілості” мистецтва, а з іншого боку — розпочались неймовірно цікаві часи домінування думки, концепції, ідеї, які тривають досі.

Галина Глеба — авторка курсу, мистецтвознавиця, кураторка, дослідниця українського пізньорадянського мистецтва та фотографії — рекомендує кілька книжок, що надихнуть  захоплюватися мистецтвом та не зупинятися у його дослідженні.


1/ Джон Берджер, «Як ми бачимо»


Книжка британського арт-критика Джона Берджера «Як ми бачимо» вчить читача помічати приховане. Вона для тих, хто прагне бути серед мистецтва щодень і повсякчас, а не тільки у музеях чи галереях. Просвітник та популяризатор культури Берджер написав книгу за мотивами своїх авторських телепередач про мистецтво 1970-х років, де доступно і просто розповідав глядачам як історія світового мистецтва і глобальна реклама взаємопов’язані між собою. Думки автора глибокі і філософські, а мова вишукана та елегантна. Критик пояснював, що кожен образ є символом, а кожен символ є носієм унікального ідеологічного заряду. Саме нашарування образів минулих епох впливають на наше сьогодення і те, як ми бачимо мистецтво у сучасному світі. Між собою різні образи здатні породжувати напругу. Саме так з’являється нова енергія, а з нею – сучасне мистецтво.


2 / Ернст Ґомбріх, «Історія мистецтв»


Тим, хто зачарований історією культури і шукає послідовної й детальної розповіді про мистецтво, незамінною буде книга австрійця Ернста Ґомбріха «Історія мистецтв». Професор Ґомбріх написав її у 1950 році, і з тих пір вона багаторазово перевидавалася, перекладена різними мовами, набула колосального поширення, і вже 70 років слугує загальновизнаним вступом до вивчення мистецтва. Автор з великою пристрастю, але просто і захопливо писав про мистецтво та створив справжню мапу, що дозволяє читачу орієнтуватися у багатогранній історії мистецтва.


3/ Філіпп Матишак, «Грецькі та римські міфи. Від Трої та Гомера до Пандори й “Аватару”»


Без давньогрецької та давньоримської міфології історії класичного мистецтва не існувало б зовсім. Саме життя та побут, пристрасті та сварки жителів давньогрецького Олімпу вже десятки століть поспіль є основою класичного західноєвропейського мистецтва. А тому російськомовне видання книги британського вченого Філіппа Матишака «Грецькі та римські міфи. Від Трої та Гомера до Пандори й «Аватару», стане у нагоді усім, хто прагне розібратися із буремним світом античної міфології та її проявом у сучасності. Прості та захопливі міфологічні оповідки автори видання супроводили ілюстраціями зразків античного та класичного мистецтва. Тобто, це одночасно і задоволення від розглядання репродукцій, і — від захоплюючих потрактувань історії античного мислення в одному виданні.


4 / Бріджит Квінн, «Неймовірні. П'ятнадцять жінок, які творили мистецтво та історію»


Зображеннями жінок у мистецтві не здивуєш нікого, їх змальовували, оспівували та виліплювали у різних образах. Але чому в історії світової культури ми не зустрічаємо імен художниць? Невже жінки були байдужі до малювання, невже ніколи не цікавилися мистецтвом? Книжка «Неймовірні. П'ятнадцять жінок, які творили мистецтво та історію» від американської дослідниці мистецтва Бріджит Квінн — це збірник коротких та вражаючих історій великих художниць, які впродовж останніх століть боролися за право займатися мистецтвом та бути видимими. Кожна розповідь авторки — захоплює. А талант, самовідданість мистецтву та сміливість художниць йти наперекір суспільству і традиціям — вражає.


5 / Флоріан Іллієс, «1913. Літо цілого сторіччя»


Проте історія мистецтва — це не історія картин чи скульптур. Це, найперше, — історії людей, їх спілкування, середовища, буття. Що ближче до XX-го століття, то бурхливішим ставало життя. Епохи й стилі у мистецтві змінювались не поступово та розмірено, а нестримно нашаровувались та витісняли одна одну із культурного поля. Початок Першої світової війни ознаменував кінець «довгого XIX століття», крах попереднього світу та нову епоху в історії людства. Чи відчували його митці? Хто були ті люди, які жили пліч-о-пліч на зламі епох? Та як одними вулицями ходили ті, хто згодом розв’язав Другу світові війну. Флоріан Іллієс у своїй захопливій книзі «1913. Літо цілого сторіччя» на основі архівних та щоденникових документів відтворює останній рік перед кінцем епохи. Описує роздуми Марселя Дюшана і здобутки Генрі Форда, сумніви Пікассо і сором Сталіна, розквіт Шанель і фіаско Стравінського. Разом із автором читач живе поміж Віднем, Парижем, Берліном та Прагою 1913-го року. Та наче у дверну щілину підглядає як культура, політика та мистецтво вирують в одному історичному моменті.

Інтерес до мистецтва є справжнім ключем до таємниць світової культури, він здатен відчинити купу потаємних кімнат. А що за тими дверима? Інтриги, пристрасті, скелети у шафі? Для того, аби помітити приховані у картинах знаки, не обов’язково мати диплом мистецтвознавця і достеменно знати історію мистецтва. Найважливіше — навчитися не тільки дивитися, але й бачити.

Також вас може зацікавити відкрита лекція Галини Глеби "Мистецтво" на нашому YouTube-каналі.

На головній світлині: картина Гюстава Курбе «Портрет Бодлера», 1848-1849 роки, 53х61, полотно, олія. Зберігається в Музеї Фабра