Василій Цаголов: живописець, медіахудожник
Цаголов — один з ключових художників в сучасному украрті, який змінив традиційне уявлення нашого глядача про фігуративний живопис. Завжди ставить перед собою виклик бути актуальним і точно передчувати зміни, що чекають на суспільство. Для його робіт характерна кліпова естетика із використанням типажних персонажів, поєднання планів, що створює ілюзію кіномонтажу, а також дослідження міфології масової культури. На початку нульових — першовідкривач новітніх медіа на українському ґрунті, автор перформансів та провокаційних відео. Нині переважно працює в жанрі живопису. Цаголова часто порівнювали з Квентіном Тарантіно за чорний гумор, колоритних персонажів та поетизацію теми жорстокості.
Стиль Василя Цаголова арткритик Олександр Соловйов назвав «паранормальним реалізмом». «В серії “Художник і модель” я вдаюся до методу створення мультиреальності, до змішування та взаємопроникнення знакових елементів. Минула серія “Кожному своє” також була створена за таким принципом. В ній поєднувалося непоєднуване: світогляди, соціальні групи, уподобання, демонструючи глядачу наявність несхожих за своєю сутністю світів, які у фізичному просторі можуть не перетинатися між собою». Легендарні містично-іронічні серії Цаголова «Українські X-files» (2002), «Фантоми страху» (2003) та інші зробили його таким собі «казкарем» постметафізичної доби, в якій веселі байки — це сучасна міфологія із суміші народних традицій та глобальної попкультури.
Я поєдную непоєднуване — несхожі за своєю сутністю світи, які у фізичному просторі між собою не перетинаються
Довідка:
Народився у 1957 році в місті Дігора у Північній Осетії. Навчався в художньому училищі у Владикавказі та на факультеті живопису в Київському державному художньому інституті, звідки його чотири рази відраховували. Один з лідерів «Нової хвилі», ексрезидент «Паризької Комуни». Співпрацював з галереєю «Ріджина» (Москва) та «Галерею Марата Гельмана» (Москва, Київ). Виставлявся на численних артплатформах СНД, Європи та США, зокрема — у галереї White Box (Нью-Йорк) та на паризькій ярмарці сучасного мистецтва FIAC. Його роботи неодноразово були представлені на світових аукціонах Sotheby’s та Phillips de Pury.
Максим Мамсиков: художник
Картини Мамсикова фіксують буденні речі, але під незвичним, невидимим для людського ока кутом зору: з висоти пташиного лету, в процесі падіння чи злету предмета. Фокус розмито або ж кадр настільки несподіваний, ніби глядач щойно розкрив очі. Його живопис в самому житті. Це гіперреалізм. Простий, зрозумілий та іронічний. «Я розповідаю історії, хоча ніякої першопочаткової ідеї чи певної драматургії, яку може легко зчитати глядач, всередині роботи немає. Я сам люблю просто розглядати картинки — можливо, це можна пояснити моїм захопленням із дитинства кінематографом» — розповідає художник.
Максим Мамсиков. Predator. Живопис. 2013
Після успішної участі на лондонських аукціонах Phillips de Pury Мамсиков несподівано повернувся до маленьких живописних робіт кишенькового розміру, завдяки яким і прославився на початку 90-х як один із лідерів «нової хвилі». У нульових працює зі скульптурою і пробує себе в інсталяції. У живописі з 2004-го працює з яскравою, життєрадісною палітрою і тематикою: надувні кульки, воланчики, парашути, корки від шампанського і все це — на тлі блакитного неба.
Я розповідаю історії, хоча ніякої першопочаткової ідеї чи певної драматургії, яку може легко зчитати глядач, всередині роботи немає
Довідка:
Народився у 1968 році у Києві в родині художника-сімдесятника Владислава Мамсикова. Навчався в Українській академії мистецтв (Київ). Автор численної кількості персональних проєктів (виставляється з 1991 року) та учасник групових проєктів в Україні, Росії, Німеччині та США, серед яких — «Документа-2003. Україна» в Регенсбурзі, «Україна, вперед!» в московській галереї «Ріджина» (2006). Виставлявся в
Національному художньому музеї України (Київ), галереї White Box (Нью-Йорк), Мистецький Арсенал (Київ). Роботи Мамсикова були представлені на аукціонах Sotheby’s, Christie’s, Phillips de Pury.
Ілля Чічкан: живописець, медіахудожник, перформер
Як митець склався в часи розквіту «Нової хвилі» та впливу на його творчість російських артугруповань «Хмарна комісія» та «Медгерментевтика». Перші проєкти Чічкана — «Мутація генів» та «Сплячі принци України» увійшли в історію українського мистецтва як прояв критики традиційного сприйняття арту в контексті категорій «краси» й «прекрасного». Прославився картинами з зображенням людей-мавп: «У XVII‑XVIII століттях це теж було модно — малювати парадні портрети з мордами приматів, різні сцени з мавпами. Так що насправді я нічого не придумав. Звісно, іноді думаю: потрібно зав'язувати з цими всіма мавпами. З іншого боку, багато художників — Марк Ротко, Піт Мондріан, Рой Ліхтенштейн — все життя робили одне й те ж і не переживали з цього приводу».
В живописній серії Der’mo & Zoloto, створеній у 2010 році в Індії, за допомогою кольорових рішень демонструє контраст між щасливою бідністю Індії та обтяжливим достатком Заходу. У новому етапі творчості перевів фокус зі свого коронного «психодарвінізму» на мистецтво, яке пов’язане, перш за все, з емоційним станом людини.
Іноді думаю: потрібно зав'язувати з цими всіма мавпами. З іншого боку, багато художників все життя робили одне й те ж і не переживали з цього приводу
Довідка:
Народився в Києві в 1967 році у родині художника-нонконформіста Аркадія Чічкана. У 1990-х ім'я Чичкана було пов'язано з рухом «Нова хвиля». З Гнилицьким, Мамсиковим, Цаголовим, Ісуповим заснували групу «Паризька Комуна» — знаменитий сквот, мистецтво якого було присвячено протесту проти бюрократичних культурних інститутів, що залишилися з радянських часів. Виставляється з 1993 року. Тісно співпрацював з ЦСМ Сороса за часів керівництва Марти Кузьми. Автор численних персональних проєктів у галереях та музеях Європи, США та Південної Америки. Брав участь у бієнале в Сан-Паулу (1996), бієнале сучасного мистецтва в Йоганнесбурзі (1997), Паризькій бієнале (2003), Белградській бієнале (2004), Маніфесті (2004) та 53-й Венеційській бієнале (2009, куратор проєкту — Володимир Кличко). Його артстатус визначається активною виставковою діяльністю та репутацією найепатажнішого українського художника.
Марія Хрущак
Головна світлина: Максим Мамсиков. Без назви. Живопис. 2010-2015