«З того часу і до кінця свого життя батько уважав українські справи своїми справами, цікавими, важними й рідними. Був чи не найактивнішим у всіх відношеннях членом Старої Громади, ретельним членом редакційної колегії „Киевской старины”, давав кошти на українські справи і т. д.», – О.Косач-Кривинюк
«Батько наш не чинив ніколи ніяких перепон проти того, що мати виховувала всіх дітей українцями, що наша родина, мало не єдина інтелігентська родина, була суто українська. Це відбивалося на його службовій кар’єрі, однак він уважав, що так повинно бути і ніколи нічим не противився тому», – О. Косач-Кривинюк.
«Олена Пчілка дуже швидко стала маркантною постаттю не тільки серед місцевого українства, що в ньому її належало одне з чільних місць, поруч із Старицьким та Лисенком, щоб не згадувати інших... Вона стала помітною фігурою і для всього Києва, а в тому числі і для вищої київської адміністрації… ЇЇ в тих колах не любили, трохи боялися, але часто і щиро поважали», – М. Славінський.
«Спогадів, що дали б її правдивий духовний образ не дозволять подати до друку. Коли вже не можна замовчати зовсім, що Олена Пчілка жила в світі (наприклад, у біографії Лесі Українки), то подається її ім’я завжди з словами „буржуазної націоналістки...”», – Ізидора Косач-Борисова..