Культурний Проект | Журнал

Катерина Радченко: фотографія завжди прагне вийти за межі плаского зображення

Інтерв'ю
В «Культурному Проекті» 21 травня розпочнеться курс «Storytelling у фотографії» кураторки, фотографки та дослідниці фотографії Катерини Радченко, мета якого —навчити розповідати історії та розкривати важливі теми за допомогою фотографії.

Напередодні курсу ми поговорили з лекторкою про те, як історично фотографія прийшла до формату фотоісторій, про ключові тренди і теми у сучасній фотографії, а також головні фестивалі та цільову аудиторію курсу.
Катю, розкажи як з’явилась ідея цього курсу і яка його мета? Кому він буде цікавий та корисний, крім фотографів, які вже виходять на виставковий рівень? Можливо, для фоторедакторів та інших дотичних до фото професій?

Цей курс не створений лише для фотографів, бо, перш за все, буде йти мова про те, як зчитувати візуальну інформацію, розуміти символ у фотографії, як працювати з візуальною культурою взагалі. Адже через символіку, через приховані історії можна розповідати більш глобальні історії, і можна навчитись розбиратися у цих темах. Тому під час курсу ми розглянемо як приклади «вернакулярної фотографії»(повсякденна, буденна фотографія, яка не відповідає «високим» зразкам — ред.), так само приклади робіт сучасних митців, які працюють з методикою створення фотоісторій або розповіддю через один кадр.

Dan Pero Manescu. The Sleep. Аnalog conceptual photography, Heidelberg, Germany. ©CC BY-SA 4.0

Переконана, що курс потрібен тим, хто цікавиться візуальною культурою, професійним фотографам, а також буде вдвічі корисніший тим, хто працює з фотографією — адже ви отримаєте можливість побачити абсолютно різні практики, надихнутися, знайти свій цікавий шлях, зрозуміти, як працювати з конструюванням власних фотоісторій.

Як історично фотографія прийшла до такого формату візуального наративу?

Мені здається, що фотографія є одним з найдинамічніших медіа, і вона постійно намагається вийти за свої межі. Вже від самого початку її винайдення , в ХІХ столітті, фотографи намагались знайти певну динаміку і якось вийти за межі єдиного кадру. Наприклад, англійський фотограф Едвард Майбрідж, який одним з перших почав експериментувати з серійною зйомкою, намагався сфотографувати біг коня. Таким чином він створював таку собі примітивну «анімацію» за допомогою серійної фотографії і досягав динаміки у фото. Це були перші спроби. Також експериментували і інші фотографи, наприклад, Оскар Рейландер та Генрі Робінсон, які створювали повномасштабні історії, але в рамках одного кадру за допомогою колажів і маніпуляцій з кількома фотографіями. Тому важливо зрозуміти, що це прагнення вийти за межі кадру та однієї історії існувало завжди, і розпочалось ще в позаминулому столітті.

Нові технології дають нові можливості, більше відкривають горизонт, і саме завдяки цьому надлишку можливостей фотографи намагаються повернутись до традиційного сторітелінгу

Зараз нові технології дають нові можливості, більше відкривають горизонт, і саме завдяки цьому надлишку можливостей фотографи намагаються повернутись до традиційного сторітелінгу  без застосування монтажу, працюючи лише з прямим зображенням, поєднуючи декілька робіт і, таким чином, створюючи наратив. Тобто, такий більш класичний підхід створення історії за допомогою декількох фотографій без якихось маніпуляцій.

Наскільки важливо в сучасній фотографії «мислення історіями»?

Взагалі для фотографії чи будь-якого твору мистецтва дуже важливо мати певну історію, не лише бути фактом зображення, не лише  моментом зображення, але мати авторську ідею, а також історію самого автора, яку він, власне, хоче розповісти за допомогою фотографії. І далі це вже вибір автора, яку методику використовувати для розповіді  чи це може бути сторітелінг у декількох фотографіях, чи синтез медіа  фотографії, звуку, відео абощо. Але важливим є якраз те, для чого автор використовує фотографії, що він хоче сказати та показати.

Автор: Zdrilx. Приклад «подвійної фотографії», створеної за допомогою програми для смартфона. ©CC BY-SA 4.0

Які теми у «фотосторітеллінгу» зараз у тренді?

Одна з проблем сучасності  це пошук тем, зокрема для молодих авторів, пошук власної ідентичності, через яку вони могли б говорити, пошук тих історій, які могли б бути цікаві як авторам, так само і їхній аудиторії.

Впродовж курсу ми розглянемо абсолютно різні приклади, як працювати з темами, як їх шукати і як, наприклад, одна й та ж тема може бути абсолютно по-різному зчитана на різних континентах, бо це нерозривно пов’язано з візуальною культурою і традицією читання візуальних образів.

В сучасному світі складно виділити якусь одну тему чи тенденцію, але можна побачити чіткі паралелі між тим, що відбувається у світі і що зараз актуально, і тим, що досліджує сучасна фотографія. Зараз такою темою є екологія, тому багато митців звертаються до science art або досліджень на межі певних наукових теорій і намагаються їх візуалізувати за допомогою фотографії. Так, це такий собі псевдо науковий підхід, але фотографи намагаються провести паралелі між реальним вивченням екологічних чи, наприклад, економічних питань сучасності і візуалізувати іх у своїх фотографічних рефлексіях. Цей напрямок зараз є популярним у Європі. Якщо говорити про країни Азії, то в деяких з них досі популярною залишається документальна фотографія і документально-соціальні наративи, і це також пов'язано з поточною ситуацією, яка є там. Говорячи про Україну, то у нас однією з головних і актуальних тем останніх десяти років є тема тілесності, а також соціально-політична тематика. Це два абсолютних пріоритети в українському контексті.

Для фотографії чи будь-якого твору мистецтва важливо мати певну історію, а не лише бути фактом зображення

Фотографія у нашу епоху є головним інструментом сучасної комунікації та отримання інформації. На твою думку, як розвиватиметься фотографія найближчим часом, куди рухатиметься?

З того, що я бачу за останній рік  фотографія, як і у ХІХ столітті, намагається вийти за межі зображення. І серед сучасних митців спостерігається абсолютний сплеск міксу медіа  коли фотографія є додатковим медіа до створення проекту. Для створення історії митці звертаються до синтезу різних медіа і до синтезу роботи в різних просторах  як просторі фізичному, галереї чи публічному просторі, так і в просторі віртуальному. Іноді віртуальний простір виникає в публічному, або ж навпаки.

За ким із сучасних світових фотографів порадиш слідкувати, аби розуміти актуальний процес у цьому виді мистецтва?

Я не є прихильником відстежування творчості якихось конкретних авторів, бо це наразі дуже інтимний процес — власні уподобання та улюблені автори. Мені здається, більш цікаво слідкувати за сучасними конкурсами та фестивалями, бо саме вони є зрізом тих нових проєктів і тенденцій, які є у світі. І я би радила активно стежити за програмою фотофестивалю в Арлі, за трієнале у Гамбурзі фотофестивалем в Лодзі, за політичним фестивалем фотографії в Гельсінкі. Відібрати для себе 5-6 фестивалів, за якими раз на рік слідкувати, вивчати їх програму і це і для вас буде повна картина актуальної світової фотографії.

Josef H. Neumann: Gustav I (1976) ©CC BY-SA 3.0

Які книжки та ресурси порадиш тим, хто хоче пройти твій курс?

Стосовно книжок  неймовірно складно щось радити, бо в нашому регіоні немає цілісних теоретичних видань в перекладі і часто я, наприклад, потребую для підготовки свого курсу абсолютно різні видання англійською та польською. Декілька однозначних ресурсів назвати складно, але раджу читати всі ті книжки, які видаються у перекладі в Україні  видавництва Ist Publishing, а також фотобуки, які видаються сучасними українськими авторами.

Якщо говорити про історію фотографії, можна звернутись до видавництва Exposures  в них є декілька книжок і серій з фокусом на різні країни і різні тенденції. В них легкі переклади і дуже симпатичні книжки, приємні до читання. Знову ж таки, можна взяти такі загальні книги як The Photograph as Contemporary Art видавництва Word of Art. Це посібник для аналізу і розуміння того, що відбувається в сучасній фотографії останніх 20 і більше років. Це для входу в тему, а далі вже варто дивитися відповідно до теми і фокусу, які вам цікаві, бо видавництва вже мають свою специфікацію.

Детальніше про онлайн-курс «Storytelling у фотографії» можна дізнатись за посиланням.

Також, вас може зацікавити відеокурс Катерини Радченко, який відбувся у грудні, відеолекція «Історія фотографії за 120 хвилин» та курс «Фешн-фотографія».

Головна фото: Фотографічна кімната з безпечним світлом. wikipedia.org, ©CC BY-SA 3.0