Культурний Проект | Журнал

Зустріч з художником. Ніколай Карабінович

Пряма мова
Art on the Go або Artist Talk –  новий формат подій-зустрічей у Культурному Проекті із сучасними українськими художницями й художниками, аби більш прицільно поглянути на їхню мистецьку практику, хід думки, з нагодою задати зручні і незручні запитання.

Напередодні першої зустрічі з Ніколаєм Карабіновичем, що відбудеться 25 вересня, кураторка та модераторка події Тетяна Кочубінська розповідає про художника, який працює з різними медіа.

Ніколай Карабінович — родом з Одеси. І саме місце, з перехрестям шляхів переміщень, є багато в чому визначальним для формування світогляду та мистецької практики художника. Подібно до міста, складеного з різних культур, етносів, звуків і нашарувань, художня практика Ніколая Карабіновича є точкою зборки досвідів, міркувань і спогадів. Своїми роботами він передусім пропонує глядачам досвід — як чуттєвий, так і інтелектуальний. «Те, що я хочу, — це ділитись своїми думками, досвідом через доступний мені інструментарій», — зізнається художник. 

У роботах Ніколая є кілька важливих елементів, які роблять його висловлювання вкрай впізнаваними. Це поєднання музики, особистої (часто сімейної) історії та фабули (оповідь, яку веде незримий оповідач). Всі ці елементи об’єднується ідеєю переміщення — як фізичного, так і кроскультурного. 

Впродовж свого свідомого віку Карабінович досліджує жанри традиційної та популярної музики, що втілюється у його міждисциплінарних проєктах: «Причина — мій давній інтерес до музики плюс місце народження. Одеса — мультикультурне місто. Колись мене дуже вразила балканська музика, і поступово я почав долучатись до всієї культури Балкан, і кожен рік, навіть кілька разів на рік, їздити до Балкан. Я був у Сербії, Боснії, Хорватії, Чорногорії, Албанії...». 

3 роботи, що дають уявлення про розвиток художнього методу і мистецької практики Ніколая Карабіновича

У проєкті «Пісні південних слов’ян» (2015 — триває), реалізованому у різних формах на різних виставкових майданчиках, художник взаємодіє із музичним архівом війни, порушуючи питання патріотизму, націоналізму, колективної пам’яті, можливості працювати з нею тощо. 



“Пісні південних слов’ян”, 2015 . Фотографію надано PinchukArtCentre © 2015. Фотограф: Сергій Іллін

«Голос тонкої тиші» (2018) — міркування про буття, присутність людини на землі та зникнення. Звертаючись до трагічної історії переселення, репресій та скорботи й керуючись досвідом своєї родини, художник ставить питання про пам’ять — особисту, політичну, колективну. 


“Голос тонкої тиші”, 2018. Фотографію надано PinchukArtCentre © 2018. Фотограф: Максим Білоусов

У нещодавній персональній виставці Vukojebina (2021), що проходила у PinchukArtCentre, художник міркує про можливості і межі того, як можна вимірювати людство, — через культурні означники чи тваринні інстинкти? 


Vukojebina, 2021. Фотографію надано PinchukArtCentre © 2021. Фотограф: Максим Білоусов

У всіх цих проєктах переплітаються особисте і політичне, іронічне і серйозне, популярна культура і філософська думка, а засобом промовляння складних і суперечливих тем часто виступає музика — інструмент ефемерний, та водночас вкрай вразливий і чуттєвий.

Тетяна Кочубінська


Зареєструватися на зустріч з Ніколаєм Карабіновичем  можна за посиланням https://culturalproject.org/artandgo
Місце та час проведення: 25 вересня, 15:00, Освітня станція 31в1

Головна світлина: Vukojebina, 2021, PinchukArtCentre © 2021. Фотограф: Максим Білоусов

У статті використані цитати художника з інтерв’ю для VOGUE UA та LENTA.UA