d'Aix-en-Provence: одна з головних оперних подій світу

Цьогоріч через повномасштабне вторгнення відвідувачів з України майже не було. Українська музикознавиця та лекторка Анна Гадецька та засновниця “Культурного Проекту” Наталія Жеваго спланували свою подорож так, щоб встигнути відвідати найочікуваніші оперні події.

“Я думала що мені якось вдалось вмістити одночасність війни в Україні та мирного життя навколо, – розповідає Наталія Жеваго. – Але ні. Така велика культурна подія – з вишуканою аудиторією, витонченим виконанням музичних шедеврів… Цивілізаційний шар старої Європи тут відчувається майже на дотик, стає очевидним, осяжним. В контрасті з цим відчуттям реальність нашої війни, смерті, тривог у телефоні створила нездоланну прірву між нами та іншими гостями фестивалю. Емоційний музичний досвід додатково розгойдує і примушує глибоко відчувати нашу драму і нашу сьогоденну «інаковість»,” — каже Наталія Жеваго.

Фестиваль в Екс-ан-Провансі за 75 років існування набув дуже поважного статусу. Він вважається одним з мейнстрімних оперних фестивалів світу. Інтендант фестивалю П'єр Оді, який очолив його у 2019 році, є одним з найбільш досвідчених, потужних та неординарних оперних інтендантів світу. Він має двадцятирічний досвід інтендантства в нідерландській опері і є впливовим дієвцем, що системно формує нові дискурси у царині музичного театру. П'єр Оді розширює межі опери, залучаючи сучасні мистецькі проєкти, що поєднують музику, візуальне мистецтво, перформативні практики та відеоарт.

Для d'Aix-en-Provence обов'язкова присутність опер Моцарта — адже саме з постановки опери цього композитора фестиваль починав свій шлях ще в середині минулого сторіччя. За роки існування фестивалю в Екс-ан-Провансі відбувалися численні постановки музичних драм композитора, що збирали найкращих виконавців та постановників планети.

“Фестиваль в Екс-ан-Провансі цьогоріч був важливий через те, що це 75-річниця. Як помітна ювілейна дата він пропонував певне розуміння того, що продовжує бути важливим для фестивалю і куди спрямовані подальші пошуки, сформовані інтендантом та командою. До події була прикута увага світових медіа, рецензії на фестиваль виходили по всьому світу. Потрапити в Екс-ан-Прованс — це отримати зріз розуміння того, що відбувається в музичному театрі і буде відчутним у подальших численних рецепціях. Адже більшість постановок створені у колаборації з різними оперними будинками та іншими фестивалями. Після d'Aix-en-Provence їхнє життя триватиме ще кілька років, привносячи розроблені ідеї на різні оперні майданчики. П’єр Оді — відомий у світі інтендант. 2019-го він очолив фестиваль в Екс-ан-Провансі. За його баченням і діяльністю вкрай цікаво спостерігати”, — коментує Анна Гадецька.

На каденцію П’єра Оді прийшлася пандемія. Та крім обмежень та потреби відкласти світові прем’єри це також відкрило шлях для інновацій: у 2020 році розпочала роботу Digital Stage. Це дало поштовх для розвитку музичного та мистецького контенту з онлайн-доступом. Завдяки цьому ми і зараз можемо переглянути деякі з прем’єр ювілейного фестивалю. Тому розповідаємо про них більше і ділимося коментарями та враженнями музикознавиці Анни Гадецької спеціально для Культурного Проекту.

“Picture a day like this” — прем’єра, на яку очікував весь світ. Чергова робота відомого оперного композитора Джорджа Бенджаміна, який останні чотири роботи створив у співпраці з драматургом Мартіном Крімпом. Нова одноактна камерна опера тримає напругу до останньої хвилини.

Це історія про жінку, яка втрачає дитину, побудована на кількох відомих у світовій культурі притчах. В одній з них йдеться про необхідність зустріти щасливу людину, гудзик від одягу якої здатен повернути померле дитя. Жінка, що не має імені, починає подорож, що призводить її до низки зустрічей, остання з яких — найважливіша, адже є зустріччю із собою.

“Дивовижно захоплююче рішення інтенданта щодо майданчику для даної прем'єри. Адже обрано найстаріший оперний театр Екс-ан-Провансу — театр XVIII сторіччя, побудований за часів Людовика XVI, що зберігає автентичний вигляд. Це поєднання не викликає конфлікту, навпаки, посилює перетин часів та просторів, що є одним із сюжетів цього твору. Прекрасні візуальні рішення, неймовірна музична архітектура, простий, але щемкий сюжет. Попри складність тексту, глядач не відчуває бар’єру входу — такою мірою постановка емпатична в звуковому варіанті, виразна в своїх темах, і переконлива в художньому прочитанні”, — згадує Анна Гадецька.

“Тригрошова опера” Брехта у постановці Томаса Остермайера — фігури, яка для театральних знавців не потребує представлення. Суперхіт ХХ сторіччя, політичний маніфест у доволі парадоксальному прочитанні. Мюзикл? Музичне кабаре? У тексті зустрічаємо безліч популярних жанрів 20-х років минулого століття, зокрема тих, що звучали у Берліні.

За задумом Брехта, простота мала би дозволити аудиторії сфокусуватися на тексті. Постановка в Екс-ан-Провансі пропонує прочитання Брехта французькою. До оригінальних брехтівських скетчей додано нові, пов'язані із сучасними реаліями Франції та безпосередньо Ексу. Серед відчутно сатиричних стендапів одна із чутливих для локальної аудиторії тем — аристократичні родини, що й до тепер живуть у місті та регіоні. Фантастичні декорації, від яких неможливо відірвати погляд, надзвичайна робота акторів-співаків. Непересічний диригент-постановник Максим Пастер.

“Це поставлено як сучасне потужне шоу, що залучає значний обшир історії візуальних мистецтв ХХ століття. Візуальний бік вистави щільно навантажений подіями. Якщо і вдається відрефлексувати серйозні речі, то хіба після вистави, адже темпоритм шоу на сцені захоплює яскравою видовищністю. Мені ця постановка не відгукнулася. Ймовірно, причиною цього є брак відповідного контексту — розуміння особливостей культурно-політичного контексту Західної Європи і Франції, зокрема. Для мене це стало приводом перечитати п'єси Брехта і зрозуміти, про що вони”, — ділиться враженнями Анна Гадецька.

“Воццек” Альбана Берґа у постановці Саймона МакБьорні та Саймона Реттла. Твір, який потрапив у всі сучасні контексти.

Це одна з ключових і найвпливовіших опер ХХ сторіччя з дуже тривалою історією постановок. Опера про людину, травмовану війною, написана австрійським композитором Албаном Бергом — людиною, яка сама пережила Першу світову війну. Диригент Саймон Реттл і ідеальна команда артистів виступили на сцені Grand Théâtre de Provence. Головну роль виконав відомий баритон Крістіан Герхаєр, що співав партію Воццека численну кількість разів і досконало знає твір.

Ця опера стала точкою відліку для нового мовлення у світовому музичному театрі. Адже Перша світова війна змінила розуміння, відчуття, суттєво вплинувши на естетичні пошуки та рефлексії. Важко уявити такий твір із звичним виконанням арій — співати про травмовану війною людину так, як раніше, було вже неможливо.

“Цей твір показав нам людину в будь-якій війні. Постановка дозволяє подумати і почути, що, на жаль, майже 100 років тому було те саме: люди переживали і відрефлексовували ці страшні стани, з якими вони стикалися самі, у своїх сучасниках. Через століття цей твір сприймається, з одного боку, як вкрай актуальний, болюче актуальний. З іншого — як класичний, що лишив по собі відчутні художні рецепції. З третього — він провокує замислитися над таким питанням: чи і надалі він залишатиметься таким разюче актуальним? Це ті думки, з якими ти виходиш по перегляді.

Сер Саймон Реттл — це визначий диригент, професіонал, який віднаходить у партитурах влучні та переконливі звучання. Утім, він також є дуже теплою та емпатичною людиною. Це та міра емпатії і розуміння, яка дозволяє робити дуже відверті речі, але ніколи не маніпулює твоїми емоціями”, — додає Анна Гадецька.