Культурний Проект | Журнал

Устриці і квіти: розбираємо натюрморти голландських художниць

Подорожі історією
Поки в «Культурному Проекті» триває курс Наталії Романової «Історія живопису», ми вирішили зазирнути в одну з «найживописніших» сторінок в історії малярства  голландський натюрморт. А саме — розібрали символіку натюрмортів на прикладі картин, створених жінками.

Про жінок-майстринь голландського натюрморту відомо не так багато. Так склалось тому, що художників у ті часи було дуже багато, та через у високу конкуренцію серед художників-чоловіків особливої потреби в жінках-художницях не було. Ми знайшли твори трьох голландських мисткинь, чиї імена, роботи та біографічні відомості частково збереглись до наших днів.


Як ми добре знаємо з історії мистецтва, голландські бюргери особливо цінували мистецтво і живопис був настільки популярний в країні, що більшість помешкань були прикрашені картинами. Мало не кожен п'ятий голландець так чи інакше мав стосунок до створення картин, а кожен дворянин міг прочитати їх символіку. Цілі родини присвячували себе мистецтву і кожне місто чи містечко мало власну живописну манеру чи школу.

Сюжетно голландські натюрморти (голл. stilleven — «тихе, застигле життя») були прості, але зображені на них предмети обов'язково мали смислове навантаження. По суті, жанр став певним аналогом ікони у протестанському світі: проповідуючи поміркованість та виступаючи проти дорогих оздоб та багатства католицької церкви, протестанти вірили, що людина сама здатна досягти царства божого, відповідно, ікона як живописний жанр була абсолютно незатребуваною. Довгі роки іконоборства дали можливість сформувати у натюрморті багатий світ символів, в якому розкривається не лише краса дарів природи — те, що ми бачимо на перший погляд, — але й втілення світу земного і небесного, завдань і цілей людини у цьому житті, спокус та випробувань, цінностей та оман, радостей вічних та швидкоминучих. Кожен предмет у натюрморті грає свою символічну роль, а головною ідеєю жанру є протиставлення гріховного праведному.

Глядач для митця того часу був учасником інтелектуальної гри, метою якої було розшифрування твору мистецтва. Звісно, чітких правил прочитання не було, тому глядач вгадував саме те, що хотів побачити. Також, слід мати на увазі, що кожен предмет був частиною складної композиції і його можна було прочитати по-різному, залежно від контексту та загального послання картини.

Клара Петерс (1594-1657)

Клара Петерс. «Автопортрет на картині "Суєта суєт" (Vanitas)». 1613

Особливих письмових згадок про художницю немає, але відомо, що народилась вона в Антверпені, у герцогстві Брабант (сьогодні Бельгія). Походила із заможної родини, як вважають історики мистецтва, адже на її картинах зображено цінний посуд — золоті кубки, порцеляна, коштовні келихи зі скла. Ранні твори датуються 1607 роком, коли Кларі було 13-ть. На жаль, невідомо, в кого навчалась мисткиня, оскільки значна частина документів гільдії Св. Луки в Антверпені, де могло йтись про художницю, була втрачена.

Клара Петерс. «Натюрморт з рибою, устрицями, мідіями, черепашками та креветками». Між 1607 та 1650

Відомо, що в 1639 році Клара одружилась і переїхала з іспанських Південних Нідерландів у Голандію. Працювала та мешкала в Амстердамі та Гаазі. Найпізніший її натюрморт датується 1657 роком, який прийнято вважати і роком смерті художниці. Належала до списку забутих майстрів першої половини XVII століття і часто її твори приписували іншиv художникам, зокрема фламандцю Оасісу Беерту-старшому, через невірно прочитаний підпис чи помилково потрактований стиль.

Клара Петерс. «Натюрморт з крабами, креветками і лобстером». 1630

Клара Петерс не обмежувала себе в уподобаннях — на її картинах зображено усе найсмачніше, що можна скуштувати в тамтешніх краях. Устриці, як прийнято вважати, були еротичним символом та натякали на спокуси і тілесні задоволення, адже Венера, богиня любові, вийшла з раковини. Раковини, як і риби, традиційно символізували хрещення. Згідно традицій кальвіністської моралі зображені предмети перш за все осмислювались в контексті недовговічності земного буття. Раковини в цьому випадку — символи тлінності плоті.

Клара Петерс. «Натюрморт зі свічкою». 1607

Короткотривалості життя протиставлялося безсмертя душі і на «вищому» рівні осмислення об'єкта знаки тлінності перетворювалися на знаки порятунку, як мерехтіння перламутру могло нагадувати про воду хрещення, а промінь світла у келисі з вином — про таїнство причастя. Омар та краб відповідали за образ мудреця, який обрав праведний шлях та символізували мінливість людської долі. Палаюча свічка є символом людської душі, її загасання означало відхід. Скло символізує крихкість, білосніжна порцеляна — чистоту. Ніж нагадує про вразливість людини і про її смертність.


Рашель Рюйш (1644-1750)

Рашель була донькою видатного нідерландського медика та натураліста Фредеріка Рюйша і саме він був її першим вчителем малювання. Фредерік Рюйш, професор анатомії, зібрав велику колекцію рідкісних зразків та аномалій з медичної практики, які потім викупив у нього Петро І для кунсткамери у Санкт-Петербурзі. У 15 років Рашель почала вивчати малярство у Віллема ван Алста, знаного майстра квіткових натюрмортів. До власних квіткових композицій Рашель додала зображення комах і плазунів.

У 1695 році одружилась з портретистом Юріаном Полом; у шлюбі Рашель народила і виховала 10 дітей. У 1701 році вона стала першою жінкою, яку прийняли до гільдії художників Гааги. Впродовж 1708-1716 років служила придворною художницею в курфюрста Пфальського Іоганна Вільгельма у Дюссельдорфі. Займалась малярством більше 65 років (!). Ще за життя її картини високо цінувались — художниця дуже старанно і довго працювала над кожною картиною.

Рашель Рюйш. «Гілочка квітів з жуком». 1741

Відомо, що голландські натюрморти з квітами з'явилися раніше за інші. В основі їхньої символіки — мова квітів, яка сформувалась ще в епоху готики та Відродження. Квіткові натюрморти потрібно читати по вертикалі, де нижній план — втілення земного світу, середній — вибір шляху, а верхній — царство небесне. Але складність полягала в тім, що більшість квітів мали по кілька значень, іноді абсолютно протилежних.

                      Рашель Рюйш. «Квіти у скляній вазі на мармуровому столі». 1704

Приміром, нарцис був одним із символів Богоматері, але також був втіленням самозакоханості, як у давньогрецькому міфі. Та ж історія з тюльпанами, які можуть символізувати звернення Богоматері до Христа і — марнотратну пристрасть заможних голландців до колекціонування цибулин цих квітів. До слова, голландці страшенно любили тюльпани і мало не полювали за цибулинами, які привозили з Ірану та Османської імперії. Квіти були дуже дорогими і подарувати тюльпан коханій вважалось великою розкішшю.

Тюльпани, які повністю розкрились, говорять про суєтність та плинність краси. Але якщо тюльпан — у верхній частині композиції та поруч із червоними гвоздиками, тоді він символізує страждання та кров Христа. Тюльпан втілює всепрощення та любов, так само як і нарциси, коли вони зображені наверху.

     Рашель Рюйш. «Натюрморт з волошками, маками, метеликами і цвіркуном». 1683

На перший погляд, букети Рюйш вражають своєю барвистістю та різноманітністю, але, якщо пригледітись, ми бачимо, що деякі з них вже почали в'янути. Тобто, тут також йдеться про те, що все у цьому світі тлінне і смертне: краса минає, і людина, як квітка, розцвіте та зів'яне, але надія на спасіння, як ми пам'ятаємо, ніколи не повинна залишати. Нарциси, що відцвітають, означають марнославство, а дрібні білі квіти символізують чистоту праведника. Червоні півонії у вазі — недовготривала насолода земними радощами, а пухнасті білі гортензії нагадують про чистоту помислів та про вибір достойного життєвого шляху. Гвоздики — символ пролитої крові Христа. Маки — алегорія сну, забуття, а також символ лінощів.

              Рашель Рюйш. «Натюрморт із квітами у вазі на мармуровому столі». 1715

Порожні раковини та мухи могли означати земну недосконалість. Раковина молюска є залишками колись живого організму, тому означає смерть і тлінність. Павуки вважалися символами жадібності та зла, а ящірки та змії — символами підступності. Равлик, що повзе по гілці — втілення смертного гріха лінощів.

Мораль квіткових натюрмортів часто зводиться до простих послань про те, що людина повинна пам'ятати про смерть, але, в той же час, не забувати, що є світ небесний, в якому душа людини, яка жила праведно, таки знайде вічне блаженство.

Хелен Аугюста Гамбургер (1836-1919)

Хелен Аугюста Гамбургер. «Яблука в кошику». 1910

Ця голландська художниця народилася в Англії в родині художників. Її батько був родом з Німеччини і служив придворним художником у англійського короля Вільгельма IV. Після народження доньки сім’я перебралась до Амстердама. Гамбургер малювала натюрморти з квітами та фруктами. Була учасницею багатьох виставок у Амстердамі, Гронінгені та Гаазі, і її картини користувались великою популярністю.

У 1865 році одружилась з французьким художником Огюстеном Торелем в Амстердамі. Потім переїхала з чоловіком і батьком до Брюсселя, а після смерті чоловіка повернулась у Амстердам. Померла у віці 83 роки, у 1919-му.

Хелен Аугюста Гамбургер. «Натюрморт з трояндами, рукавичками та віялом». Рік невідомий

Майже завжди квіткові натюрморти Гамбургер доповнювала предметами, розкиданими на столі, чи навіть краєвидом, часом з човником чи кораблем, наче флористична композиція змальовувалась не в приміщенні, а на природі. Звісно, натюрморти Хелени Аугюсти не є типовими, адже створювались вже ближче до ХХ століття, тому й не дивно, що тут ми можемо зустріти газету, якою застелено кошик, чи рукавички з віялом, випадково забуті під вазою з квітами.

Хелен Аугюста Гамбургер. «Натюрморт з квітами та фруктами». 1862

Зазвичай польові квіти — конвалії, незабудки, фіалки — в центрі композиції означали скромність та душевну чистоту. Пишні троянди та гвоздики символізували гріховне марнославство та прагнення розкоші. Білі троянди — платонічна любов і символ чистоти; велика квітка в центрі композиції — «вінець чесноти»; пелюстки біля вази — знаки тлінності; зів'яла квітка — натяк на почуття, яке зникає; червоні троянди — символ палкого кохання; блакитні і сині квіти — нагадування про небесну блакить.

Хелен Аугюста Гамбургер. «Натюрморт з фруктами». 1865

Лимони — символ зради та розчарування, а також невтамованої спраги. Полуниці — знак мирської насолоди і спокуси, а також чеснот і працьовитості. Стиглі плоди — процвітання та багатство, виноград і гранат — жертва Христа, яблука — нагадування про гріхопадіння, пшеничні колоски — знак відродження та оновлення, горіхи — душі, скуті гріхом.

            Хелен Аугюста Гамбургер. «Квітковий натюрморт у кошику». Рік невідомий

Ваза означає крихкість або людське тіло як посудину душі. Якщо келих наповнений наполовину — це заклик до поміркованості, то порожній означає смерть. Пляшка символізує пияцтво, ніж — зраду, а срібний посуд — багатство.

Головна мораль голландських натюрмортів, безумовно, полягає у нагадуванні про смерть і вічне життя, але кожна художниця втілює цю ідею по-своєму. І в цьому один із секретів популярності голландського малярства — глядач з цікавістю включається в культурну гру і намагається розгадати зображені смисли. Таким чином, поступово, традиція натюрморту поширилась у католицькій Фландрії, слідом у Франції.


Курс Наталії Романової «Історія живопису» скоро з'явиться на нашому сайті у записі. Також вас можуть зацікавити такі відеокурси «Культурного Проекту»:

1 / «Мистецтво Відродження» — відеокурс із 7 лекцій допоможе зрозуміти, як Відродження переосмислило античну спадщину та чому твердження, що Ренесанс — це повернення до Античності, оманливе;
2 / «Історія шедеврів» — відеокурс із 10 лекцій, в якому твори великих майстрів та історія мистецтва представлені в зміні трендів, напрямків, комерційних інтересів та віянь моди.
3 / «Боги та герої» — відеокурс із 8 лекцій, присвячений богам, їхнім культам та історіям; також ви дізнаєтесь, що у міфах реальне, а що — алегорія.
4/ «Історія світового мистецтва» — онлайн-курс із 30-ти лекцій Галини Глеби, який розвине вміння інтерпретувати мистецтво минулого в контексті сьогодення.

Головна світлина: Клара Петерс. «Натюрморт з тартом, срібною тацею із солодощами, порцеляною, черепашками та устрицями». 1612-1613 роки. ©wikiart