Які книжки стануть чудовим супроводом у дослідженні історії кінематографу — читайте у нашій публікації.
«Хічкок/Трюффо» («Кінематограф за Хічкоком»)
Книга створена на основі інтерв’ю Франсуа Трюффо з Альфредом Хічкоком, впродовж якого два автори розмовляли два тижні, цілих 52 години, про фільми Хічкока. Вперше була опублікована ще в 1966 році. Варто зазначити, що майже впродовж усієї своєї активної кінокар'єри Хічкок мав репутацію комерційного режисера і завдяки критикам «нової хвилі», які побачили в його творчості зразок «авторського кіно», він посів своє заслужене місце в історії кінематографу. І книга Трюффо, в якій досліджується метафізична та психологічна глибина картин Хічкока, режисерське новаторство та вміння захопити глядача, а також реабілітується феномен низьких жанрів, — залишається одним з найкращих текстів про кіно.
‘French Cinema from the Liberation to the New Wave, 1945-1958’ Андре Базена
Книга відомого кінознавця, одного з основоположників легендарного французького кіножурналу ‘Les Cahiers du cinéma’ та одного з самих впливових істориків і теоретиків кіно. Твори Базена про авторське кіно (саме його теорію розвинув Франсуа Трюффо) не менш значущі для теорії кінематографії, ніж праці Сергія Ейзенштейна та Зігфріда Кракауера. У це видання увійшли майже всі праці Базена про режисерів «нової хвилі» та їхніх попередників. До слова, відома картина Трюффо «Чотириста ударів», яку вивчають у всіх кіношколах і котра вже більше шістдесяти років є одним з найсильніших фільмів про дитинство, присвячена пам’яті Базена, який помер у 40 років від лейкемії.
‘Easy Riders, Raging Bulls’ Пітера Біскінда
Пітер Біскінд — американський критик, історик кіно, журналіст, колишній редактор видання Premiere, American Film, друкується в The New York Times, The Washington Post, The Rolling Stones, на даний момент — редактор The Vanity Fair. В основі його вже третьої по рахунку книги — сотні інтерв’ю з режисерами, продюсерами, зірками кіно, їх агентами, сценаристами, дружинами та коханками. Саме з цього живого матеріалу Біскінд зібрав неймовірно цікаву та живу історію про «золотий вік» Голлівуду. Ті часи, коли талановиті режисери Скорсезе, Коппола, та Спілберг разом з новим поколінням акторів — Де Ніро, Пачіно, Ніколсоном — розпочали нову яскраву сторінку в історії кіно.
‘Better Living Through Criticism: How to Think about Art, Pleasure, Beauty and Truth’ Ентоні Скотта
Як можна хотіти бути критиком і, головне, — навіщо? У своїй книзі Ентоні Скотт, добре знаний кінокритик The New York Times, міркує над тим, чому в житті усі ми з вами є критиками і чому критичне мислення є обов'язковою складовою усіх сфер нашого життя — міжособистісного, громадянського, творчого і так далі. З блискучим почуттям гумору та іронією автор підводить до того, що хоч окремі критики, включно з ним, можуть помилятись і шукати недоліки там, де не слід, критика як дисципліна є благородною, креативною та потрібною. І, як не крути, вона є ковтком свіжого повітря, адже імператив чіткого мислення завжди був і залишатиметься у тренді. У книзі Скотт аналізує не тільки кіно, включно з блокбастером та анімацією, а й також літературу, музику та візуальне мистецтво.
‘Film After Film: (Or, What Became of 21st Century Cinema?)’ Джима Хобермана
Збірник есе кінооглядача The New York Times про перехід кіно в цифрову епоху. У книзі автор уводить термін «постфотографічне кіно», в якому важливе не зображення саме по собі, а його функціонування у контексті; акцент робиться на постпродакшені та 3D графіці. Хоберман ділить кіно на аналогове та віртуальне і слідом за Славоєм Жижеком бачить у трагедії 11 вересня ключову подію нової епохи, яка стала «викидом Реального не тільки в американський, але й глобальний постмодерний ландшафт». По суті, Хоберман ставить собі запитання Андре Базена — що таке кіно в ХХІ столітті? Згідно Базена та його міфу «тотального кіно» кінематограф у своєму прагненні реалістичності мало б злитись з реальністю. Але з появою комп’ютерної графіки та анімації кіно більше не відтворює реальність — воно створює власні світи і робить реальність абсолютно недоступною.
Головна світлина: кадр із романтичної комедії «Сніданок у Тіффані» (1961) режисера Блейка Едвардса, в якій знялась чарівна Одрі Хепберн.