Культурний Проект | Журнал

Навчатися постійно: як розвивати мозок і навіщо?

Спецпроєкт
Журнал «Культурного Проекту» продовжує спецпроєкт про те, чому для людини так важливо розвивати мозок та інтелектуальні здібності впродовж життя. У першому випуску мова йшла про те, як розвивати мозок, що допомагає цьому процесу і чи впливає вік на наші мисленнєві таланти. Цього разу поміркуємо над тим, що таке суперздібності, як їх розвивати і чи варто цим займатись?

За статистикою ООН у світі сьогодні налічується 67 мільйонів аутичних людей, 50 з яких мають суперунікальні, надлюдські здібності. Звісно, їх дуже мало, але вони прецедент, адже якщо мозок може працювати в режимі суперздібностей, значить він в принципі на це здатен і такі здібності теоретично можна розвинути.

Поки науці невідомо де межа того, чому можна навчити мозок. Але вже на практиці доведено, що ця межа далеко поза нашими звичними уявленнями про можливості інструменту, який ми носимо на плечах.

У 1890 році два американських психолога Вільям Джеймс та Борис Сайдіс розробили теорію пришвидшеного розвитку дитини. Коли у Сайдіса народився син Вільям, теорію було апробовано на практиці. Навчання хлопчика йшло 9 мовами. Коли йому виповнилось півтора роки, він вже читав англійською. У 5 років вільно володів усіма дев’ятьма мовами, а у 8 рокiв – написав 4 книжки. В 11 вступив у Гарвард, у 12 його запросили читати лекції з чотиривимірного простору, а у 17 вести курс з неевклідової геометрії та тригонометрії в Університеті Райса. 

Англієць Домінік О'Брайен розвинув неймовірну пам’ять — він запам’ятовує по 300 іноземних слів в годину

Звісно, історія з Вільямом не унікальна. Приміром, англієць Домінік О'Брайен розвинув неймовірну пам’ять він запам’ятовує по 300 іноземних слів в годину. Зараз йому 60 років і він шестикратний чемпіон світу з пам’яті. Новозеландець Гарольд Вільямс навчився розмовляти 58 мовами. Американець Шон Адам навчив свій мозок читати зі швидкістю 4550 слів на хвилину і є чемпіоном світу зі скорочитання. 

Як усе це можливо? З розвитком нейробіології вчені зрозуміли механізм тренування суперздібностей. Він дуже простий і секрет його ось який   наполеглива праця та завзятість.

Канадський соціолог Малколм Гладуелл порахував кількість годин, яка потрібна для того, аби розвинути будь-яку інтелектуальну здібність від нуля до рівня, який суттєво перевищує загальнолюдський. Йдеться про 10 тисяч годин. Якщо займатись по 2 години щодня, то на це піде приблизно 13 років! Але ми чудово розуміємо, що аби досягти вершин у певній справі чи мистецтві, цим потрібно займатись більшу частину життя.

Навіщо тренувати пам’ять до надлюдського рівня, якщо Google пам'ятає більше?

Тому ключове питання щодо надздібностей чи є сенс витрачати стільки часу, з раціональної точки зору? Мабуть, ні. Навіщо тренувати пам’ять до надлюдського рівня, якщо Google пам'ятає більше? І взагалі розвиток однієї специфічної здібності до неймовірно високого рівня в часи Інтернету дає небагато і забирає надто багато часу. І що найголовніше це не робить ваш мозок розумнішим. На жаль, йдеться про «ефект переносу»: якщо ви навчитесь швидко лічити про себе або пам’ятати дослівно прочитану один раз книгу це не розвине вас інтелектуально. Тобто, розвиток специфічної здібності це тільки і дає одну здібність і нічого більше. 

Більш раціонально розвивати не поодинокі здібності мозку, а його загальний інтелектуальний рівень, швидкість роботи, здібності до навчання, здатність засвоювати нові знання

Тоді запитання чи є сенс розвивати мозок? Вчені вважають, що більш раціонально розвивати не поодинокі здібності мозку, а його загальний інтелектуальний рівень, швидкість роботи, здібності до навчання, здатність засвоювати нові знання тобто ті здібності, які неспецифічні і можуть бути застосовані в будь-яких життєвих ситуаціях.

Як влучно сформулював у своїй книзі «Пластичність мозку» відомий американський психіатр Норман Дойдж — «Аби у повній мірі відчувати повноту життя, ми повинні навчатись. Коли життя чи взаємини з людиною стають надто передбачуваними і здається, що більше нічому навчатись, ми починаємо відчувати занепокоєння. Це свого роду протест пластичного мозку, який “сумує” без роботи».

Література:
Марина Собе-Панєк, Володимир Яковлєв. «Догляд за мозком. Практичний посібник з догляду за найважливішим органом»
Малколм Гладуелл, «Геній та аутсайдери»
Норман Дойдж, «Пластичність мозку: Вражаючі факти про те, як думки здатні змінювати структуру та функції нашого мозку»


Чому навчатись в «Культурному Проекті» цього літа — читайте у нашій публікації за посиланням.

Також вас можуть зацікавити такі курси нового сезону, на які вже відкрито реєстрації:  офлайн-курс Олени Комар «Нейрофілософія»  та онланй-курс «Теорії та практики філософського мислення» з Тарасом Лютим та Людмилою Криворучкою.