За статистикою ООН у світі сьогодні налічується 67 мільйонів аутичних людей, 50 з яких мають суперунікальні, надлюдські здібності. Звісно, їх дуже мало, але вони — прецедент, адже якщо мозок може працювати в режимі суперздібностей, значить він в принципі на це здатен і такі здібності теоретично можна розвинути.
Поки науці невідомо де межа того, чому можна навчити мозок. Але вже на практиці доведено, що ця межа — далеко поза нашими звичними уявленнями про можливості інструменту, який ми носимо на плечах.
У 1890 році два американських психолога — Вільям Джеймс та Борис Сайдіс — розробили теорію пришвидшеного розвитку дитини. Коли у Сайдіса народився син Вільям, теорію було апробовано на практиці. Навчання хлопчика йшло 9 мовами. Коли йому виповнилось півтора роки, він вже читав англійською. У 5 років вільно володів усіма дев’ятьма мовами, а у 8 рокiв – написав 4 книжки. В 11 вступив у Гарвард, у 12 його запросили читати лекції з чотиривимірного простору, а у 17 — вести курс з неевклідової геометрії та тригонометрії в Університеті Райса.
Англієць Домінік О'Брайен розвинув неймовірну пам’ять — він запам’ятовує по 300 іноземних слів в годину
Звісно, історія з Вільямом не унікальна. Приміром, англієць Домінік О'Брайен розвинув неймовірну пам’ять — він запам’ятовує по 300 іноземних слів в годину. Зараз йому 60 років і він шестикратний чемпіон світу з пам’яті. Новозеландець Гарольд Вільямс навчився розмовляти 58 мовами. Американець Шон Адам навчив свій мозок читати зі швидкістю 4550 слів на хвилину і є чемпіоном світу зі скорочитання.
Як усе це можливо? З розвитком нейробіології вчені зрозуміли механізм тренування суперздібностей. Він дуже простий і секрет його ось який — наполеглива праця та завзятість.
Канадський соціолог Малколм Гладуелл порахував кількість годин, яка потрібна для того, аби розвинути будь-яку інтелектуальну здібність від нуля до рівня, який суттєво перевищує загальнолюдський. Йдеться про 10 тисяч годин. Якщо займатись по 2 години щодня, то на це піде приблизно 13 років! Але ми чудово розуміємо, що аби досягти вершин у певній справі чи мистецтві, цим потрібно займатись більшу частину життя.
Навіщо тренувати пам’ять до надлюдського рівня, якщо Google пам'ятає більше?
Тому ключове питання щодо надздібностей — чи є сенс витрачати стільки часу, з раціональної точки зору? Мабуть, ні. Навіщо тренувати пам’ять до надлюдського рівня, якщо Google пам'ятає більше? І взагалі розвиток однієї специфічної здібності до неймовірно високого рівня в часи Інтернету дає небагато і забирає надто багато часу. І що найголовніше — це не робить ваш мозок розумнішим. На жаль, йдеться про «ефект переносу»: якщо ви навчитесь швидко лічити про себе або пам’ятати дослівно прочитану один раз книгу — це не розвине вас інтелектуально. Тобто, розвиток специфічної здібності це тільки і дає — одну здібність і нічого більше.
Більш раціонально розвивати не поодинокі здібності мозку, а його загальний інтелектуальний рівень, швидкість роботи, здібності до навчання, здатність засвоювати нові знання
Тоді запитання — чи є сенс розвивати мозок? Вчені вважають, що більш раціонально розвивати не поодинокі здібності мозку, а його загальний інтелектуальний рівень, швидкість роботи, здібності до навчання, здатність засвоювати нові знання— тобто ті здібності, які неспецифічні і можуть бути застосовані в будь-яких життєвих ситуаціях.
Як влучно сформулював у своїй книзі «Пластичність мозку» відомий американський психіатр Норман Дойдж — «Аби у повній мірі відчувати повноту життя, ми повинні навчатись. Коли життя чи взаємини з людиною стають надто передбачуваними і здається, що більше нічому навчатись, ми починаємо відчувати занепокоєння. Це свого роду протест пластичного мозку, який “сумує” без роботи».
Марія Хрущак
Література:
Марина Собе-Панєк, Володимир Яковлєв. «Догляд за мозком. Практичний посібник з догляду за найважливішим органом»
Малколм Гладуелл, «Геній та аутсайдери»
Норман Дойдж, «Пластичність мозку: Вражаючі факти про те, як думки здатні змінювати структуру та функції нашого мозку»