Майбутнє, в якому остаточно й безповоротно переможе глобалізація, за припущеннями футурологів, буде виглядати як мережа міст-мільйонників — комфортних, технологічних, самодостатніх, можливо, полілінгвальних, однак об’єднаних єдиною світовою мовою. Наукові інновації, культурні шедеври, креативні сервіси створюватимуться в полісах майбутнього. Люди будуть об’єднані міським патріотизмом і локальними ідентичностями… Чим далі, тим фантастичніше й нудніше, як на мене. Саме місту-емоції, а не місту-режиму присвячено цикл фільмів «Люблю тебе, Париж», «Люблю тебе, Нью-Йорк» і так далі. Але найбільше з-поміж цього ряду виокремлюється кіноальманах «Гавано, я люблю тебе». Міська спільнота кубинського міста пов’язана родинними й комерційними зв’язками, віруваннями й мріями. Клекотіння міського життя, часом злиденного, надривного, нестерпного, прикрашається імпульсивною барвистістю іберійського темпераменту. Такого точно не буде в футуристичних універсальних містах. Тому цінуймо, доки це можливо, міста історичні, міста-спільноти, міста-родини.