А як це реально зробити?
Є можливості розкопувати і під відкритими місцями.
У Національному художньому музеї три роки тому була цікава польська виставка «Археологія автострад». Це був хороший приклад, як будівельники доріг працювали разом з археологами. Будівельники допомагали археологам відкривати великі площі, де можна було екскаваторами - на певну глибину. Археологи досліджували, діставали найцінніші речі, побудували спеціальні ангари для зберігання. Потім зробили з цього багато виставок і так далі.
Поляки дуже серйозно ставляться до своєї культурної спадщини: вони багато втратили під час Другої світової, тож цінують те, що залишилось. Але у вашому прикладі є позитивний бік, і негативний. Бо виходить, що можна в будь-якій історичній зоні покликати археологів заздалегідь, і перед тим, як рити котлован, археологи більш обережно його пропрацюють, що зможуть, звідти виймуть, а будівельники зроблять там підземний паркінг. Подібний підхід практикують забудовники біля Софійського собору і на Подолі, біля вулиці Кирилівської — наразі у Києві не бракує скандальних історій. Тобто, це вимушений, поганий шлях, коли ми все одно будуємо, а ви там що знайшли, те знайшли. Наприклад на вулиці Юрківській, коли намагалися зробити підземний паркінг, археологи робили попереднє дослідження і виявили стародавній храм, попередньо храм Миколи, такого ж віку як Десятинна церква. А під ним ще більш ранній некрополь, ймовірно, ще язичницький.
Фундамент?
Храм існує, доки існує фундамент, бо це і є пам’ятка археології. Фундаменти під церквою Пирогощі — справжні. І під Михайлівським собором. Навіть якщо в людини немає зуба, але є корінь, то це ж справжній корінь, розумієте? Фундамент — це частина автентичної будівлі, їх так само захищають, музеєфікують, до них роблять доступ. Таким чином можна безпосередньо доторкнутися до історії. Якщо його розламати і кудись перевезти, він буде тільки матеріалом. І коли археологи знайшли цей храм, вони відмінили будівництво паркінгу і збудували тимчасову дерев’яну церкву.
Якщо на місці важливих археологічних знахідок не будують заплановані об’єкти, а музеєфікують знахідки, це гарний шлях. А якщо ми все зносимо, а що зможете, врятуйте, — то навпаки. У будь-якому разі археологія робиться не екскаватором, а вручну. Кожен археолог може підтвердити, що головна цінність знахідок не в тому, що золото знайшли, а в тому, що розкопали стіни, фундаменти, кладовища; навіть якщо потім їх засипали піском — зробили так звану консервацію, воно залишилось, воно не знищене.