Це період розпаду реалістичного зображення на атоми мистецьких «-ізмів»: кубізм, фовізм, футуризм, супрематизм, експресіонізм, дадаїзм, сюрреалізм. А також генерування нових мистецьких утопій: знайденого об’єкту як мистецтва, мистецтва для народу, пошуку художнього генія за океаном та у первісних образах, а також утвердження абстракції як чистої і самодостатньої художньої форми. Усе це стало можливим в умовах швидкозмінної реальності початку XX століття, Першою світовою війною, низкою наукових та гуманітарних відкриттів і значними суспільними трансформаціями з відвойовуванням прав жінок.